Справа: № 2а/2503/4846/11 Головуючий у 1-й інстанції: Страшний О.М.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
"09" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
Суддів: Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії,-
Постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2011 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії -було відмовлено.
На вказану постанову суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, яке пов»язане з бойовими діями в період Великої Вітчизняної Війни, в зв»язку з чим просить здійснити йому перерахунок пенсії з розрахунку 400 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (в редакції від 22 грудня 1995 року, яка набрала чинності 02 січня 1996 року), встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно із Законом України від 05 жовтня 2005 року N 2939-IV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначені норми викладено в новій редакції. Відповідно до цього Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в таких розмірах: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Вказані норми протягом 2006 - 2011 років змін не зазнавали, неконституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.
Як вбачається з позову, щомісячне підвищення до пенсії позивачу, як інваліду війни ІII групи, виплачувалося з розрахунку 30% прожиткового мінімуму, встановленому на відповідний рік, тобто в повному обсязі та з урахуванням вимог законодавства.
Таким чином, правових підстав для здійснення позивачу перерахунку підвищення до пенсії як інваліду війни 1 групи з врахуванням підвищення з 01 січня 2011 року на 400% мінімальної пенсії за віком, немає.
Отже, висновок суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача є неправильним, оскільки позивачу було правомірно відмовлено відповідачем у здійсненні перерахунку пенсії.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження в окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного вище, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Коротких А. Ю.