Справа: № 2а-3312/11 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Н.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"27" липня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Бистрик Г.М.,
суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок розміру призначеної пенсії, -
У квітні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплати щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 09.02.2011 року та державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 13.04.2010 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 09.02.2011 року та державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.10.2010 року з урахуванням виплачених коштів.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належить до 4 категорії постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
При визначенні розміру додаткової пенсії відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, тобто в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України.
Зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201 -204 КАС України.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 183-2, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Маслій В.І.
Файдюк В.В.