Справа: № 2а-4499/11-1012 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"09" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Петрика І.Й.,
Суддів: Аліменка В.О.,
Грищенко Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації на постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2010 року у справі за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 , ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_40 ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги, -
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25 , ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_40 ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 звернулись до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (далі -УПСЗН Іванківської РДА) про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги як непрацюючим пенсіонам, що проживють на території гарантованого добровільного відселення у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати,а також нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру ОСОБА_24, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати та зобов'язання здійснити виплати.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2010 року позов було задоволено, визнано неправомірними дії УПСЗН Іванківської РДА щодо відмови в проведенні перерахунку і виплати позивачу щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% та зобов'язано здійснити такі виплати: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25 , ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_40 ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 з 01 квітня 2010 року, ОСОБА_20 за період з 01 липня 2010 року з врахуванням проведених виплат, а також визнано неправомірними дії УПСЗН Іванківської РДА щодо відмови в проведенні перерахунку і виплати позивачу щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% та зобов'язано здійснити виплати ОСОБА_24 за період з 01. липня 2010 року..
На вказану постанову УПСЗН Іванківської РДА подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивач постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони гарантованого добровільного відселення та є непрацюючим пенсіонером, що не оскаржується відповідачем.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проте, відповідач всупереч ст. 37 вказаного Закону виплачував позивачу щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 № 836, що є неправомірним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги застосуванню підлягає ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу УПСЗН Іванківської РДА необхідно залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2010 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Аліменко В.О.
Грищенко Т.М.