Справа: № 2а-2709/11 Головуючий у 1-й інстанції: Черненка В.О.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"07" серпня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії,-
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії. Просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і недоплати соціальної допомоги, як дітям війни, зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити дану допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач відноситься до осіб, які є дітьми війни, а тому має право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є дітьми війни, і, відповідно, мають право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка повинна нараховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Однак, колегія суддів не може погодитися з зазначенням судом першої інстанції про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати спірне підвищення до пенсії по день припинення такого права позивача, оскільки відповідно до принципів судочинства у судовому порядку підлягають захисту порушені чи оспорювані права, тобто суд не може захистити право особи, яке на її думку може бути порушене в майбутньому.
Спірні виплати розпорядженням Управління Пенсійного фонду призначаються на невизначений строк, а тому не можуть бути обмежені проміжком часу, оскільки їх нарахування та виплата може залежати лише від чинності Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і безпосередньо пов'язані з терміном виплати пенсії позивачу.
Тобто, законодавством не встановлено ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії вбачається, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунку). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Таким чином колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати спірне підвищення до пенсії по день припинення такого права позивача є задоволенням позову на майбутнє та порушенням норм процесуального права.
Отже, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає як таке, що постановлено за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області -залишити без задоволення.
Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2011 року змінити, виключивши з її резолютивної частини абзац четвертий.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Оксененко О.М.
Федотов І.В.