Справа: № 2-а-5818/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кащук А.М.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
"07" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Чаку Є.В.
Маслія В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірної та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, -
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірної та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії -задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС віднесений до 4 категорії, що підтверджується посвідченням, яке міститься в матеріалах справи.
Крім того, позивач зареєстрований та проживає в с. Вільховець, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до статті 51 Закону - особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно статті 39 Закону - пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Між тим, позивачу вказані суми виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Враховуючи, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, відповідач неправомірно виплачував вказані виплати в меншому розмірі ніж це передбачено статтями 39, 51 зазначеного Закону.
Крім того, відповідно до ч. 2 статті 46 Конституції України -право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виходячи з тлумачення зазначеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що непередбаченість в Бюджеті України коштів на здійснення вказаних виплат не може позбавити позивача права на їх отримання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на вказані виплати в розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з наведеного вище, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до статті 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородського районі Черкаської області -залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Маслій В.І.
Чаку Є.В.