Справа: № 2-а-870/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"09" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Петрика І.Й.,
Суддів: Аліменка В.О.,
Грищенко Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги та підвищення до пенсії, -
ОСОБА_3 звернулася до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області (далі -УПФУ в Олевському районі) та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області (далі -УПСЗН Олевської РДА) про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати і підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та зобов'язання здійснити виплати .
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року позов було задоволено, визнано неправомірними дії УПСЗН Олевської РДА щодо відмови в проведенні перерахунку і виплати позивачу щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати та дії УПФУ в Олевському районі щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, та зобов'язано відповідачів здійснити такі виплати позивачу з 01.08.2009 по 01.10.2009 з врахуванням проведених виплат.
На вказану постанову УПФУ в Олевському районі та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області подали апеляційні скаргі, в яких просять її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Частиною першою статті 183-2 КАС України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження, а тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивач постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони гарантованого добровільного відселення та є непрацюючим пенсіонером, що не оскаржується відповідачем.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 39 цього Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Зазначена редакція ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на час виникнення спірних правовідносин була чинна після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року змін, внесених підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 N 107-VI.
Проте, відповідач всупереч ст.ст. 37, 39 вказаного Закону виплачував позивачу підвищення до пенсії та щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 № 836, що є неправомірним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів вважає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги та підвищення до пенсії застосуванню підлягають положення ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що позовні вимоги були задоволені в межах строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційні скаргі УПФУ в Олевському районі та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області необхідно залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційні скаргі Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Аліменко В.О.
Грищенко Т.М.