09 серпня 2012 року м. Київ К-27252/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Усенко Є.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі -ДПІ)
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010
у справі № 2-а-20902/09/0570
за позовом відкритого акціонерного товариства "Краматорський завод "Кондиціонер" (далі -Товариство)
до ДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням подальшого уточнення до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2005 № 000192341/3/33595 в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 52810 грн. (у тому числі 36900 грн. за основним платежем та 15910 грн. за штрафними санкціями).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 прийняті зі спору судові акти попередніх інстанцій було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд для дослідження обставин щодо виправлення позивачем виявлених помилок у формуванні об'єкта оподаткування податку на прибуток.
За наслідками повторного розгляду справи постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2009 провадження у справі закрито відносно тієї частини позовних вимог, щодо якої позивач відмовився; в решті позову відмовлено з посиланням на те, що уточнюючий розрахунок було подано Товариством після проведення перевірки, а тому він не підлягає врахуванню під час оцінки правомірності донарахування за оспорюваним рішенням.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано частково; позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.05.2005 № 000192341/3/33595 в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 52810 грн. (у тому числі 36900 грн. за основним платежем та 15910 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що виправлення самостійно виявлених помилок під час визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток зі сплатою необхідної суми штрафу було здійснено Товариством під час подання декларації за 11 місяців 2004 року до моменту отримання акта про результати податкової перевірки.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток стали факти порушення Товариством вимог: підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок віднесення у 4 кварталі 2003 року до складу валових витрат суми на поліпшення основних фондів, які перевищують 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок 2003 року; підпункту 8.6.1. пункту 8.6 цієї ж статті Закону у зв'язку із завищенням у 2 кварталі 2004 року норм амортизаційних відрахувань на 50,8 тис. грн. по 1, 2, 3 групах основних фондів, які були призупинені пунктом 45 статті 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Зазначені порушення були враховані платником під час подання декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2004 року, яку було подано до податкового органу 20.12.2004 із нарахуванням та сплатою 5 % штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1710 грн. в порядку пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
За змістом абзаців другого, третього пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Відповідно до пункту 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.
Як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, під час проведення документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 по 30.06.2004, оформленої довідкою від 21.10.2004 № 432/232, правопорушення, які слугували підставою для донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання, виявлені не були. Вказані порушення були зафіксовані ДПІ саме в акті від 11.01.2005 № 4/23-2-05762559 про результати документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за той самий період, тобто вже після виправлення позивачем цих помилок у поданій декларації за 11 місяців 2004 року.
За таких обставин слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи щодо самостійного виявлення та виправлення Товариством відповідних помилок у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток до моменту проведення перевірки (а не після її проведення), а відтак на Товариство поширюються правила та гарантії, встановлені пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Наведене обумовлює незаконність оспорюваного донарахування, у зв'язку з чим апеляційний суд правомірно задовольнив позов. А тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.
2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 у справі № 2-а-20902/09/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Вербицька
Є.А. Усенко