"12" липня 2012 р. м. Київ К-32786/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Подолянко Р.О.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.07.2012 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010
у справі № 6/110 (2а-11412/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ред Булл Україна"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -
рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ред Булл Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 02.10.2008 року № 0006892304/0 від 02.10.2008 та №0006902304/0 від 02.10.2008.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.07.2006 по 31.03.2008 та валютного законодавства за період з 09.07.2006 по 31.03.2008 та складено акт № 2428/23-04/34487631 від 19.09.2008.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0006892304/0 від 02.10.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1874775 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1694821 грн., податкове повідомлення-рішення № 0006902304/0 від 02.10.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73640 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 36820 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на суму 1 874 775 грн., пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податкове зобов'язання в січні 2007 року на суму 3640 грн., в липні 2007 року на суму 70000 грн.
З таким висновком судів погодитися не можна, виходячи з такого.
За змістом п. 5.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Отже, зазначений п. 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Пункт 5.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а п. 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.
Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків.
Відповідно до договорів ТОВ „Ред Булл Україна" з 01.10.2006 по 31.03.2008, здійснювало реалізацію продукції під торговою маркою „КЕБ ВІЛХ" ТОВ „Ян Дженерал Продактс Україна" та ВАТ „САН Інбев Україна".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ „Ред Булл Україна" та ТОВ „Ян Дженерал Продактс Україна" укладено Договір № 1П від 10.11.2006 та Додаткову угоду від 20.12.2006, згідно якого ТОВ „Ян Дженерал Продактс Україна" зобов'язаний купити продукти у ТОВ „Ред Булл Україна" та перепродати всі продукти підприємству ТОВ „Сан Інтербрю Україна" або іншій компанії, визначеній підприємством ТОВ „Ред Булл Україна".
На виконання умов зазначеного Договору, ТОВ „Ред Булл Україна" отримало від ТОВ „Таргет Груп" послуги по здійсненню просування і організації роздрібного та гуртового продажу продукції Замовника на загальну суму 442499 грн. у тому числі податок на додану вартість 884999, 80 грн.
Судами попередніх інстанцій, не досліджено та не надано належну оцінку маркетинговим, рекламним послугам, та не надано оцінку їх використування у господарській діяльності позивача.
Не досліджено право власності на товар, стосовно якого надавались зазначені послуги та акти виконаних робіт.
Також не надано належну оцінку доводам відповідача, стосовно того, що результатами наданими послугами фактично користуються покупці товару ТОВ „Ян Дженерал Продактс Україна" та ВАТ „САН Інбев Україна".
Стосовно правильності визначення суми амортизаційних відрахувань за 2007 рік на суму 3074104 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ТОВ „Ред Булл Україна" згідно даних бухгалтерського обліку, обліковуються основні засоби 2 групи - холодильники, холодильні вітрини, холодильні шафи тощо.
Зазначене обладнання було придбано підприємством ТОВ „Ред Булл Україна" у ТОВ „Ян Дженерал Продактс Україна" згідно договору №ДГ-0000289 від 30.11.2006 та відображено в бухгалтерському обліку на рахунку Дт 104 "Машини та обладнання".
Між ТОВ „Ред Булл Україна" та ВАТ „САН Інтербрю" укладено договір оренди обладнання від 03.01.2007.
На виконання умов ТОВ „Ред Булл Україна" доходи від надання в оренду холодильного обладнання в бухгалтерському та податковому обліку не відображалися та не нараховувались.
Згідно п.1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону України, під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 визначено, що основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавши в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Отже, зазначені норми свідчать про те, що не всі матеріальні цінності (матеріальні активи) які перебувають у власності підприємства та підпадають під визначення "основних засобів" в бухгалтерському обліку є "основними засобами" в розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей амортизації в податковому обліку суб'єкта господарювання.
Тобто, основні засоби для цілей амортизації в податковому обліку платника податків повинні використовуватися у господарській діяльності такого платника податків, направленій на отримання доходу від використання зазначених основних засобів.
Щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, то перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", підприємством ТОВ „Ред Булл Україна" до складу податкового кредиту за період січень-жовтень 2007 року включено суму податок на додану вартість у розмірі 420000 грн.
ТОВ „Ред Булл Україна" уклало договір з ТОВ „ТаргетГруп" про надання послуг по здійсненню просування і організації роздрібного та гуртового продажу продукції Замовника в категорії товарів "енергетичні напої", а також з надання консультацій з вищенаведених питань.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ „Таргет Груп" були виписані податкові накладні.
Згідно з пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Позивачем не надано доказів щодо використання у власній господарській діяльності послуг по здійсненню просування і організації роздрібного та гуртового продажу продукції в категорії товарів "енергетичні напої".
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 1.32 ст. 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.
Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Таким чином, у випадку, коли операції з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг є статутною господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, віднесення до валових витрат затрат на придбання товару, робіт та послуг та суми оплати при їх продажу до валових доходів є правомірним і не суперечить чинному законодавству України.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містить додаткових вимог з донарахування сум валових доходів або коригування (зменшення) валових витрат у разі продажу товарів за ціною, нижчою за ціну придбання.
Однак сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не оспорювався.
Державна податкова інспекція не посилалась на нікчемність згаданих правочинів, удаваність правочинів тощо та наявність відповідних судових рішень.
Однак, для правильного вирішенні даного питання підлягає з'ясуванню обґрунтованість віднесення платником податку до валових витрат вартості нарахованих послуг по продажу товарів.
Дана обставина перешкоджає новому нарахуванню податків та штрафних санкцій за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 6/110 (2а-11412/08) задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасувати, а справу № 6/110 (2а-11412/08) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасувати, а справу № 6/110 (2а-11412/08) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко