"19" липня 2012 р. м. Київ К-20959/10-С
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009р.
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2010р.
у справі №2а-14133/09/0570
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад»(надалі -ВАТ «Електропобутприлад»)
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (надалі -Жовтнева МДПІ м.Маріуполя)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 14.08.2009р. №0000192344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 208282грн. а також №0000142344/0 про визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій усього на суму 97620грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2009р., позов було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 14.08.2009р. №0000192344/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 50802,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 0,56грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.08.2009р. №0000142334/0 про визначення зобов'язань з ПДВ у сумі 75093грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22527,90грн., а також податкового повідомлення-рішення №0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 157480грн. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 14.08.2009р. № 0000142334/0 про визначення зобов'язань з ПДВ у сумі 75093грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22527,90грн., а також податкового повідомлення-рішення №0000192334/0 від 14.08.2009р. у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 157480грн.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01.04.2009р. по 31.05.2009р., про що складено акт №1860/23-4/14312447 від 06.08.2009р.
Висновками зазначеного акта перевірки, з посиланням на порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, абз. «а»п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено відсутність підтвердженнь заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 181195грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного періоду на суму 75093грн., що пов'язано із базою оподаткування при імпортних операціях. Крім того, вказано на порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009р. на суму 208282грн., що пов'язане зі строком реалізації права на податковий кредит.
За наслідками проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення 14.08.2009р.:
- №0000192344/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 208282грн.;
- №0000142344/0, яким позивачеві визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 97620,90грн. у т.ч. основного платежу - 75093грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22527,90грн.
Суди попередніх інстанцій встановили, що сума зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 208282грн. складається із суми ПДВ, донарахованої за імпортними операціями в розмірі 50802,00 грн. з посиланням на різницю між митною вартістю імпортованих товарів та договірною (контрактною) їх вартістю, а ткож за порушення по строкам віднесення до податкового кредиту податковим накладним в розмірі 157480,00грн.
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно приписів п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З матеріалів справи вбачається, що розбіжності між договірною (контрактною) вартістю придбаних товарів та їх митною вартістю обумовлені тим, що митна вартість визначена митним органом у відповідності до ст. 268 Митного кодексу України, що підтверджується копією листа Маріупольської митниці від 04.11.2009р. №11-14/28/5210ф.
Відповідно до п . 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) і ця норма кореспондується з п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону, згідно з якою для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордон) України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами України «Про податок на додану вартість»та розділом XI Митного Кодексу України і встановлюється в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Щодо висновків податкового органу про неправомірність врахування позивачем у складі податкового кредиту сум податкових накладних, виписаних у попередньому періоді, судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.
Стосовно висновків відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит за податковими накладними по першій події (сплата продавцю вартості товару, послуг), а отже, не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту у наступному періоді, суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав такі твердження безпідставними, оскільки право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно дати отримання таких податкових накладних від своїх контрагентів узгоджується із приписами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, включення таких даних до податкового кредиту без наявності податкових накладних було би безпідставним, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, яка є єдиним документом первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя -залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ І.О. Бухтіярова
Суддя Н.Є. Маринчак