"08" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/39609/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Донця О.Є., Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року,
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про зобов'язання вчинити певні дії.
Просила відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду; визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси щодо виплати їй надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за 2006-2009 роки.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 18 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком і провести виплати за періоди з 1 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 18 листопада 2010 року скасовано, позов залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, обґрунтовує її необхідністю застосування до спірних правовідносин норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо необмеження будь-яким строком пенсійних виплат за минулий час, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій залишити в силі постанову першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що предметом позову ОСОБА_1 є порушення Управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси її прав, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які відбувалися в різні проміжки часу за період з 2006-2009 роки, а звернулася вона за їх захистом лише у листопаді 2010 року, не надавши належних доказів поважності причин пропущення передбаченого процесуальним законом шестимісячного строку, Київський апеляційний адміністративний суд правомірно і законно залишив її позов без розгляду.
З огляду на аргументи та доводи касаційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, яка встановлена у вигляді підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 7 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»).
Згідно із визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія -це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
З урахуванням цього, державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, не може розцінюватись як її складова частина.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.
Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не здійснювались, підстави для застосування 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відсутні.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили обставини справи, дали їм правильну правову оцінку, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустився порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Смокович