23 листопада 2011 року 18:46 7473/10/1070
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Журавель В.О.
при секретарі Горбуновій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області
третя особа: Ірпінський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області
про визнання наказу незаконним та стягнення моральної шкоди,
07.09.2010 до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Сапка К.В. про визнання незаконним та скасування наказу від 03.08.2010 № 654, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди у розмірі 60000 грн.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 позовну заяву залишено без руху. 21.09.2010 позивачем усунуто недоліки позовної заяви і подано уточнюючу позовну заяву.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 відкрито провадження в цій адміністративній справі та ухвалою від 04.10.2010 у судовому засіданні залишено позовну заяву без руху. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу від 04.10.2010 скасовано, а справу № 2а-7473/10/1070 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 26.07.2011 замінено неналежного відповідача - начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Сапка К.В. на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ірпінський міський відділ ГУ МВС України в Київській області та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним наказом її незаконно звільнено із займаної посади слідчого слідчого відділення Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області. Вважає, що відомості, зазначені в цьому наказі щодо порушення нею службової дисципліни, яке виявилось у порушенні норм кримінально-процесуального законодавства України при розслідуванні кримінальних справ №11-6346, №11-6442, №11-6347, №61-959, які призвели до прийняття незаконних рішень і затягування термінів досудового слідства, є неправдивими. В оскаржуваному наказі відповідачем вказано, що позивач неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності, проте, на думку позивача, в порушення норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України відповідачем не було ознайомлено із застосованим до неї заходами дисциплінарної відповідальності під підпис, а тому позивач про них не знав та, відповідно, не міг оскаржити. Вважає, що при прийнятті наказу відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, оскільки у тексті наказу відповідачем не вказано на підставі яких норм нормативно-правових актів ґрунтується прийняте рішення та у зв'язку з тим, що оскаржуваний наказ видано у той час, коли позивач перебував у відпустці. У зв'язку з цим позивач вважає, що прийнятий відповідачем наказ, згідно з яким її звільнено з посади слідчого, є незаконним, а тому підлягає скасуванню з поновленням на посаді та відшкодуванням відповідачем завданої моральної шкоди.
У ході судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позивач підтвердив, що звільнення відбулося з посади слідчого, а не з служби в органах внутрішніх справ.
Відповідач позову не визнав. Його представник у ході розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ прийнято за наслідками службового розслідування, згідно з яким встановлено, що протягом шести місяців до Слідчого відділення Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області повернуто для організації додаткового розслідування 32 кримінальні справи, з яких 3 справи в порядку статті 225 Кримінально-процесуального кодексу України направлялись прокурору слідчим ОСОБА_1 та повторно повертались прокурором на додаткове розслідування. Згідно з висновком службового розслідування, поведеним аналізом встановлено, що основними причинами повернення кримінальних справ, розслідування яких здійснювалось слідчим ОСОБА_1, є неповнота проведеного досудового слідства і грубі порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України під час проведення досудового слідства у кримінальних справах, що призводить до їх неналежного розслідування і надходження документів прокурорського реагування на адресу слідчого управління. Відповідач вважає, що позивач неналежно виконує службові обов'язки,що підтверджено висновком службового розслідування, постановами працівників прокуратури про повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, поданням прокурора. Під час службового розслідування встановлено, що за час перебування позивача на посаді слідчого ОСОБА_1 й раніше допускалися порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства у кримінальних справах, за що позивач вже притягувався до дисциплінарної відповідальності. Відносно тверджень позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час її звільнення, відповідач зазначив, що оскільки позивач проходить службу в органах внутрішніх справ України, то на неї поширюються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яким передбачено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади і вказав, що дисциплінарне стягнення накладається незалежно від перебування особи у відпустці, відрядженні або тимчасової непрацездатності. При цьому згідно з Дисциплінарним статутом та Порядком проходження служби в органах внутрішніх справ існують окремі процедури: накладення дисциплінарного стягнення, оголошення цього стягнення та його виконання. Зазначає, що при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача було дотримано вимоги усіх цих процедур. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи у ході судового розгляду справи проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
У справі допитано в якості свідка старшого оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_3, яка показала, що згідно з покладеними на неї службовими обов'язками з січня 2010 р. вона відповідала за належне оформлення оперативно-розшукових справ. На початку січня 2010 р. нею здійснено звірку даних про кримінальні справи, слідство в яких було зупинено слідчими, з даними про заведення оперативно-розшукових справ у зв'язку з розслідуванням вказаних кримінальних справ. При цьому було встановлено, що у відповідних реєстраційних документах Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області внесено запис про заведення 31.12.2009 оперативно-розшукової справи категорії «Розшук» відносно ОСОБА_4 Кримінальна справа щодо ОСОБА_4 перебувала у провадженні слідчої ОСОБА_1, проте в оперативно-розшуковій справі щодо ОСОБА_4 були повністю відсутні необхідні документи з кримінально справи щодо нього - постанова про притягнення як обвинуваченого, постанова про оголошення обвинуваченого в розшук тощо, які надаються для здійснення розшуку слідчим. Оскільки на час виявлення вказаних обставин слідчий ОСОБА_1 на роботі була відсутня, і при цьому необхідні документи для заведення оперативно-розшукової справи не надала, то вона, ОСОБА_3, звернулася з цього приводу до виконувача обов'язків начальника слідчого відділення Пиль О.А. та попросила надати необхідні документи з кримінальної справи для їх приєднання до оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_4 та належного формування вказаної оперативно-розшукової справи. На її звернення Пиль О.А. виготовив і надав їй необхідні копії документів з кримінальної справи щодо ОСОБА_4, після чого у встановленому порядку було сформовано оперативно-розшукову справу щодо ОСОБА_4
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 25.04.2007 №95о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого слідчого відділення Ірпінського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
28.04.2007 ОСОБА_1 прийняла присягу працівника органів внутрішніх справ України, яка долучена до її особової справи.
10.04.2009 слідчий ОСОБА_1 звернулася із скаргою до Прокурора Київської області, в якій зазначала, що не погоджується з постановою про повернення працівником прокуратури м. Ірпеня на додаткове розслідування кримінальної справи №11-5755 щодо Моторного, просила провести службову перевірку та скасувати вказану постанову.
Судом здійснено запит до прокуратури Київської області щодо результатів розгляду вказаної скарги. Згідно з наданим на запит суду і дослідженим у судовому засіданні повідомленням прокуратури Київської області від 04.11.2011 постанова про направлення кримінальної справи №11-5755, яка перебувала в провадженні слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1, на додаткове розслідування, прокуратурою області не скасовувалась.
Наказом ГУ МВС України в Київській області від 17.09.2009 №573 за порушення службової дисципліни, яке виявилось у неналежному виконанні службових обов'язків під час розслідування кримінальних справ, слідчому СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
30.11.2009 прокурором м.Ірпеня винесено постанову про порушення дисциплінарного провадження щодо слідчого ОСОБА_1 На виконання цієї постанови проведено службове розслідування, висновок якого складено 31.12.2009, а затверджено 04.01.2010, при цьому 25.12.2009 ОСОБА_1 надано пояснення. На виконання вказаної постанови наказом ГУ МВС України в Київській області від 19.01.2010 №26 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1» за вчинення порушень КПК України при розслідування кримінальних справи ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.
04.06.2010 слідчий ОСОБА_1 звернулася до начальника Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області із рапортом, в якому зазначала, що не погоджується з поверненням працівником прокуратури на додаткове розслідування кримінальної справи №11-6347 щодо ОСОБА_6.
У липні 2010 року до начальника Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області звернувся слідчий ОМВ Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Шевченко Д.В. із рапортом від 14.07.2010, в якому просив провести службове розслідування щодо слідчого ОСОБА_1 у зв'язку з численними виявленими порушеннями нею вимог кримінально-процесуального законодавства. Згідно з аркушем резолюції цей рапорт 15.07.2010 розглянуто начальником Слідчого управління ГУ МВС в Київській області Сакалом В.М., яким доручено провести службове розслідування, внести пропозиції щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
На підставі накладеної резолюції слідчим ОМВ Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Шевченком Д.В. проведено службове розслідування вказаних у рапорті фактів порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, допущених слідчим слідчого відділення Ірпінського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області ОСОБА_1
У той же день 14.07.2010 слідчий ОСОБА_1 звернулася до начальника Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області із рапортом, в якому зазначала, що не погоджується з поверненням працівниками прокуратури на додаткове розслідування кримінальних справ, по яких нею закінчено досудове слідство, та просила реагування на ситуацію, що склалася.
19.07.2011 у Слідчому управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області проведено оперативну нараду, про що складено протокол. На оперативній нараді заслухано стан досудового слідства у кримінальних справах №11-6346, №11-6442, №11-6347, №61-959, установлено порушення слідчим ОСОБА_1 вимог КПК України під час їх розслідування та доручено Шевченку Д.В. за фактами порушень вимог кримінально-процесуального законодавства слідчим ОСОБА_1 провести детальне службове розслідування, притягнути винну особу до дисциплінарної відповідальності.
Слідчим ОМВ СУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Шевченко Д.В. за результатами проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування від 19.07.2010, який позивачем не оскаржено.
У матеріалах службового розслідування є пояснення ОСОБА_1 від 13.07.2010 та пояснення без зазначення дати його складання. Обидва пояснення складено на ім'я начальника Слідчого управління ГУ МВС України в Київській області. Позивач у своїх поясненнях в судовому засіданні підтвердила факт написання цих пояснень, пояснила, що їй не відомо, у зв'язку з чим такі пояснення у неї вимагалися і чи надавалися нею пояснення саме у зв'язку з проведенням службового розслідування. Представник відповідача пояснив, що пояснення відбирається саме при проведенні службового розслідування, оскільки в інших випадках подається рапорт.
Висновком цього службового розслідування встановлено, що протягом 6-ти місяців 2010 р. до слідчого відділення Ірпінського МВ повернуто для організації додаткового розслідування 32 кримінальні справи, три з яких в порядку статті 225 КПК України направлялись прокурору слідчим ОСОБА_1 та повторно повертались на додаткове розслідування. За наслідками службового розслідування у висновку запропоновано, зокрема, слідчого ОСОБА_1 звільнити із займаної посади.
Так, висновком службового розслідування встановлено, що постановою від 28.12.2009 заступника прокурора м. Ірпеня Власюка В.А. повернуто на додаткове розслідування кримінальну справу №11-6346, при цьому прокурором у справі надано письмові вказівки. У лютому 2010 р. слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1 кримінальну справу №11-6346 за обвинуваченням ОСОБА_7 в порядку ст.225 КПК України направлено прокурору м.Ірпеня для затвердження обвинувального висновку. 19.02.2010 постановою заступника прокурора м.Ірпеня Власюка В.А. вказану кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування з причин неповноти досудового слідства, невиконання письмових вказівок прокурора, порушення вимог КПК України. 19.02.2010 у цій справі прокурором надано письмові вказівки. Копію постанови і письмових вказівок долучено до справи і досліджено судом.
У квітні 2010 р. слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1 кримінальну справу №11-6442 за обвинуваченням Лева в порядку статті 225 КПК України направлено прокурору м. Ірпеня для затвердження обвинувального висновку. 04.05.2010 вказану кримінальну справу постановою заступника прокурора м. Ірпеня Гоменюка В.С. повернуто на додаткове розслідування з причин неповноти досудового слідства, порушень вимог КПК України. Копію постанови долучено до справи і досліджено судом. 02.06.2010 кримінальну справу №11-6442 слідчим ОСОБА_1 повторно направлено в порядку ст.225 КПК України прокурору для затвердження обвинувального висновку. У зв'язку з не усуненням недоліків 14.06.2010 вказану кримінальну справу прокуратурою м. Ірпеня повторно повернуто до СВ Ірпінського МВ для усунення недоліків.
24.03.2010 слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1 кримінальну справу №11-6347 за обвинуваченням ОСОБА_6 в порядку ст.225 КПК України направлено прокурору м.Ірпеня для затвердження обвинувального висновку. 25.03.2010 вказану кримінальну справу прокуратурою м.Ірпеня повернуто на додаткове розслідування з причин неповноти досудового слідства та порушення вимог КПК України, допущених при ї розслідуванні. 15.04.2010 кримінальну справу №11-6347 слідчим ОСОБА_1 повторно направлено в порядку ст.225 КПК України прокурору для затвердження обвинувального висновку. Оскільки недоліків по справі не було усунуто, то 05.05.2010 вказану кримінальну справу постановою заступника прокурора м. Ірпеня Гоменюка В.С. повторно повернуто до СВ Ірпінського МВ на додаткове розслідування з тих же причин. Копію постанови долучено до справи і досліджено судом.
За висновками службового розслідування ці порушення службової дисципліни слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1 стали можливими внаслідок як неналежного виконання нею службових обов'язків, так і через відсутність відомчого контролю з боку начальника слідчого відділення Бойка І.О. під час проведення досудового слідства у кримінальних справах, які перебували в провадженні слідчого ОСОБА_1
Згідно з висновком службового розслідуванні від 19.07.2010, проведеним аналізом встановлено, що основними причинами повернення для додаткового розслідування вказаних вище кримінальних справ є неповнота проведеного досудового слідства слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1, яка стала можливою унаслідок порушення нею вимог ст.ст. 2, 4, 22, 64 КПК України.
Висновком службового розслідування також встановлено, що грубі порушення вимог КПК України під час проведення досудового слідства у кримінальних справах, допущених слідчим СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1, призводить до їх неналежного розслідування та надходження документів прокурорського реагування на адресу Слідчого управління ГУ МВС України у Київській області.
Також, у висновку службового розслідування від 19.07.2010 вказано, що 30.04.2010 у Слідчому управлінні ГУ МВС України у Київській області вивчено стан проведення досудового слідства у кримінальній справі №61-959 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України та встановлено, що 01.12.2009 провадження слідства у справі доручено ОСОБА_1, але тільки 07.12.2009 цю кримінальну справу до свого провадження прийняв слідчий СВ Ірпінського MB ОСОБА_1 Під час розслідування справи слідчим ОСОБА_1 виконано наступне: надано доручення на встановлення додаткових свідків та очевидців злочину та на встановлення місцезнаходження ОСОБА_4,, надано запит до ЦРЛ на предмет перебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра та нарколога. 30.12.2009 досудове слідство у кримінальній справі № 61-959 зупинено на підставі п.1 ст.206 КПК України. Матеріали для заведення ОРС «Розшук» до СКР Ірпінського MB слідчим ОСОБА_1 не надсилалися.
За результатами службового розслідування слідчий Шевченко Д.В. дійшов висновку, що наявність вказаних недоліків свідчить про неналежне ставлення до виконання службових обов'язків слідчим ОСОБА_1
Крім того, в ході проведення службового розслідування встановлено, що за час перебування на займаній посаді слідчим ОСОБА_1 постійно допускаються порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства у кримінальних справах, за що останню неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності:
наказом ГУ від 17.09.2009 №573 за порушення службової дисципліни, яке виявилось у неналежному виконанні службових обов'язків під час розслідування кримінальних справ, слідчому СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1 оголошено сувору догану;
наказом ГУ 19.01.2010 №26 за допущення аналогічних порушень останню попереджено про неповну посадову відповідність.
20.07.2010 висновок службового розслідування затверджено начальником Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Сакалом В.М.
На підставі висновку службового розслідування від 19.07.2011 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області видано наказ від 03.08.2010 № 654 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1», згідно з яким за порушення службової дисципліни, яке виразилось у порушенні норм кримінально-процесуального законодавства України при розслідуванні кримінальних справ №11-6346, №11-6442, №11-6347 та №61-959, а також недотриманні вимог статей 2, 4, 22, 64 та 227 Кримінально-процесуального кодексу України позивача звільнено із займаної посади. Відповідно до підпису в цьому наказі ОСОБА_1 ознайомлена з ним особисто 28.08.2010.
У вересні 2010 року наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 10.09.2010 № 664 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду дізнавача сектору дізнання Ірпінського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 та розрахункових листів до 09.09.2010 включно їй виплачувалося грошове забезпечення за посадою слідчого.
Згідно з довідкою Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 03.08.2010 №654 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Ірпінського МВ ОСОБА_1», в якому вказано про звільнення її із займаної посади. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 13.09.2010 по 28.09.2010 (підстава - листок непрацездатності серії АВЕ №272416). 30.09.2010 на заняттях із службової підготовки старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 було особисто доведено наказ від 10.09.2010 № 664 о/с «По особовому складу», в якому вказано, що старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено на посаду дізнавача сектора дізнання, звільнивши з посади слідчого слідчого відділення на підставі наказу ГУ від 03.08.2010 №654.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що у червні 2010 року прокурором м. Ірпеня Київської області через прокурора Київської області на ім'я начальника Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області внесено подання від 09.06.2010 «Про усунення порушень Кримінально-процесуального кодексу України в діяльності СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області при провадженні додаткового розслідування у кримінальних справах, причин цих порушень і умов, що їм сприяють». У поданні наведено факти порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України слідчим ОСОБА_1 при розслідуванні кримінальних справ №11-6346, №11-6097 і №11-6347, при цьому прокурор заявив вимогу вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, слідчого ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, що виявилось у недотриманні вимог Кримінально-процесуального кодексу України при розслідуванні кримінальних справ №11-6346, №11-6097 і №11-6347.
За наслідками розгляду подання, начальником Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Сакалом В.М. затверджено висновок службового розслідування від 16.08.2010, згідно з яким вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області до дисциплінарної відповідальності. При цьому, відносно позивача рішення не приймалося у зв'язку із зняттям її з посади слідчого згідно з наказом ГУ МВС України в Київській області від 03.08.2010 №654.
Згідно з довідкою Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області за даними канцелярії слідчою ОСОБА_1 матеріали для оголошення в розшук обвинуваченого ОСОБА_4 по кримінальній справі №61-959 до СКР Ірпінського МВ не направлялись.
Судом здійснено запит до МВС України щодо обставин заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_4 Згідно з наданим на запит суду і дослідженим у судовому засіданні повідомленням Головного управління інформаційного забезпечення МВС України від 27.10.2011 відносно ОСОБА_4 Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 31.12.2009 заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук».
Крім того, матеріалами справи встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 03.08.2010 № 360 на підставі рапорту від 03.08.2010 ОСОБА_1 надано чергову відпустку за 2010 рік з 03.08.2010 по 02.09.2010.
Згідно з повідомленням Центру психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору відділу охорони здоров'я ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 30.09.2010 звернулася за психіатричною допомогою, необхідність якої мотивувала зміною психічного стану через пониження у посаді з подальшим звільненням з ОВС, та перебувала на амбулаторному лікуванні до 19.10.2010.
За повідомленням Ірпінського міського суду Київської області від 13.07.2011 кримінальні справи №11-6346, №11-6442, №11-6347 судом на додаткове розслідування не поверталися, окремі ухвали по них судом не виносилися.
За повідомленням прокурора міста Ірпеня від 19.07.2011 кримінальні справи №11-6346, №11-6442, №11-6347, №61-959 судом на додаткове розслідування Ірпінським міським судом не поверталися, окремі ухвали по них судом не виносилися.
Відповідно до послужного списку з особової справи старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 є запис про заохочення ОСОБА_1 грошовою винагородою (наказ ГУ МС України в Київській області №359 від 02.07.2007). Крім того, на неї накладено наступні стягнення: зауваження (наказ ГУ МС України в Київській області №468 від 20.06.2008), сувора догана (наказ ГУ МС України в Київській області №458 від 22.07.2009), сувора догана (наказ ГУ МС України в Київській області №573 від 17.09.2009), попереджено про неповну посадову відповідність (наказ ГУ МС України в Київській області №26 від 19.01.2010), звільнення із займаної посади (наказ ГУ МС України в Київській області №654 від 03.08.2010).
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем наказом від 03.08.2010 №654, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Згідно зі статтею 2 даного Закону основними завданнями міліції є зокрема виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили.
Статтею 7 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Відповідно до абзацу першого статті 18 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом восьмим цієї статті Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Статтею 25 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» визначено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Законом України від 22.02.2006 №3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
При цьому статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 5 цього Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
Згідно зі статтею 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України облік заохочень і дисциплінарних стягнень, що застосовуються до осіб рядового і начальницького складу, ведуть підрозділи по роботі з персоналом органів внутрішніх справ на підставі відповідних наказів. Відомості про заохочення та дисциплінарні стягнення, застосовані до осіб рядового і начальницького складу, заносяться в місячний строк до особових справ цих осіб із зазначенням таких даних: 1) хто, коли та на якій підставі застосував заохочення або наклав дисциплінарне стягнення; 2) номер і дата наказу про заохочення або накладення дисциплінарного стягнення, відмітка про ознайомлення з наказом та інформація про те, чи не оскаржувався наказ про накладення дисциплінарного стягнення (а в разі оскарження - яке рішення прийнято, ким і коли); 3) номер і дата наказу про зняття дисциплінарного стягнення або відмітка про закінчення строку його дії.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Отже, у переліку стягнень, наведеному в статті 12 Статуту, серед інших, передбачено і звільнення з посади.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Відповідно до вимог статті 15 цього ж Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника. Дисциплінарні стягнення за порушення кримінально-процесуального законодавства на осіб рядового і начальницького складу можуть накладати лише начальники, яким надано право призначати цих працівників на посаду, та їх заступники.
Приписами статті 16 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. У разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного стягнення не припиняється. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Статтями 20-21 Дисциплінарного статуту передбачено право і порядок оскарження дисциплінарного стягнення, у тому числі право на його оскарження до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду. Вказано, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Згідно з пунктом 46 цього Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли дана особа перебуває в черговій відпустці або на лікуванні.
Статтею 100 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор. Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи. Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи. У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.
Відповідно до статті 225 Кримінально-процесуального кодексу України, склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві.
Згідно зі статтею 229 Кримінально-процесуального кодексу України, перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одне з таких рішень: затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок; повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статті 214 цього Кодексу.
Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених цим Кодексом, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.
Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
У ході судового розгляду справи факти порушення позивачем вимог Кримінально-процесуального кодексу України підтвердились, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії трьох постанов заступників прокурора м.Ірпеня Київської області про повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, які не було скасовано, а також вищевказаною копією подання прокурора м.Ірпеня про порушення вимог КПК України, висновком службового розслідування, показаннями свідка та іншими матеріалами справи.
Суд звертає увагу, що позивачем у жодному випадку повернення у 2010 р. прокурором м. Ірпеня Київської області або його заступником кримінальних справ на додаткове розслідування не було оскаржено вказівок, постанов про повернення кримінальних справ, а також постанов, згідно з якими скасовано постанови слідчого (про зупинення провадження, про перекваліфікацію злочину тощо). Позивач фактично визнає і не оспорює сам факт повернення цих кримінальних справ на додаткове розслідування, але не погоджується з наявністю підстав для цього. При цьому позивач в установленому порядку не оскаржив прокурору вищого рівня чи до суду винесені прокурорськими працівниками постанови про повернення кримінальних справ на додаткове розслідування у 2010 р.
Суд визнає достовірними і бере до уваги показання свідка ОСОБА_3, які повністю узгоджуються з наявними у справі документами та з поясненнями представників третьої особи та відповідача щодо ненаправлення слідчим ОСОБА_1 матеріалів для заведення оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_4. З урахуванням цього суд вважає спростованим твердження позивача про направлення ним особисто цих матеріалів для заведення оперативно-розшукової справи.
Відносно тверджень позивача про те, що оскаржуваний наказ містить неправдиві відомості щодо дат повернення прокурором кримінальних справ на додаткове розслідування слідчому ОСОБА_1, а також щодо зазначення в наказі про повернення цих справ Ірпінським міським судом Київської області, в той час, як кримінальні справи повертались прокурором м. Ірпеня, суд зазначає, що наявність цих постанов прокурора та його заступників, а також супровідних листів, якими повернуто кримінальні справи на додаткове розслідування, дає підстави стверджувати, що зазначення в наказі неточних дат про направлення прокурором кримінальних справ на додаткове розслідування, а також зазначення про те, що ці справи направлялися на додаткове розслідування не прокурором, а судом, є технічною опискою, яка не впливає на підтвердження факту порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та не може бути окремою самостійною підставою для скасування наказу ГУ МВС України в Київській області від 03.08.2010 №654, оскільки в постановах про повернення кримінальних справ на додаткове розслідування дійсно зафіксовано факти порушення слідчим ОСОБА_1 вимог КПК України при розслідуванні кримінальних справ.
Крім того, наказом ГУ МВС України в Київській області від 01.11.2011 № 889 «Про внесення змін до наказу Головного управління» відповідачем внесено зміни до наказу від 03.08.2010 № 654 та викладено констатуючу частину даного наказу в новій редакції у відповідності до постанов прокурора м. Ірпеня та його заступників.
Отже, судом встановлено, що відповідачем в оскарженому наказі наведено конкретні факти неналежного виконання позивачем службових обов'язків, порушення ним вимог КПК України, зазначено, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив позивач після застосування до нього стягнень.
Тому встановлені службовим розслідуванням обставини надавали підстави зробити висновок про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та вчинення ним проступків, які є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
При цьому при обранні виду стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зазначено, що позивач раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності за подібні порушення, які в його подальшій діяльності не усунуто.
Суд визнає, що згідно з дослідженими копіями наказів про притягнення позивача до відповідальності, відповідачем дотримано вимоги Дисциплінарного статуту про накладення більш суворого дисциплінарного стягнення стосовно позивача, ніж попередні, а також про проведення службового розслідування та щодо отримання письмового пояснення.
Суд бере до уваги, що доказів оскарження вказаних наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, їх скасування або відкликання, позивачем суду не надано. Твердження позивача про те, що її не було ознайомлено із цими наказами у ході судового розгляду справи не підтверджено. Позивач також не скористався правом оскарження вказаних наказів і в судовому порядку.
Відносно тверджень позивача про те, що її неправомірно звільнено з займаної посади у період її перебування у відпустці, що є грубим порушенням вимог Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Це означає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Суд звертає увагу на те, що проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ - це відносини публічної служби, які є предметом регулювання конституційного та адміністративного права, їм не властиве договірне регулювання умов праці, що характерне для трудового права, оскільки відсутній трудовий договір, як підстава для виникнення трудових відносин, а умови служби визначено законодавством. Отже, за загальним правилом під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі. Це означає, що застосування до спірних правовідносин норм трудового права можливе лише у тих випадках, коли відповідні правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Оскільки позивач є посадовою особою та проходить службу в органах внутрішніх справ України, на нього поширюються вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області від 03.08.2010 № 360 «Про надання відпусток працівникам Ірпінського МВ» ОСОБА_1 надано відпустку у період з 03.08.2010 по 02.09.2010.
Суд звертає увагу, що наказом ГУ МВС України в Київській області від 10.09.2010 № 664 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду дізнавача сектору дізнання Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, звільнивши її з посади слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області. Тобто, позивача звільнено з посади слідчого після її виходу з відпустки на роботу, що узгоджується з вимогами ст. 18 Дисциплінарного статуту про те, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Щодо тверджень позивача про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства у зв'язку з не зазначенням у ньому вимог нормативно-правових актів, на підставі яких позивача звільнено із займаної посади, суд зазначає, що досліджений у ході судового розгляду наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 03.08.2011 № 654, з урахуванням змін внесених наказом від 01.11.2011, містить посилання на порушення вимог статей КПК України, у ньому відображено факти конкретних порушень ОСОБА_1 вимог Кримінально-процесуального кодексу України під час розслідування кримінальних справ, наказ видано в межах повноважень ГУ МВС України в Київській області з дотриманням строків, передбачених Дисциплінарним статутом, а тому дані твердження позивача також є безпідставними.
Отже, у частині дотримання встановленого порядку звільнення позивача з посади суд вважає встановленим, що це звільнення позивача з посади проведено у відповідності з положеннями вищевказаного Дисциплінарного статуту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного суд вважає встановленим, що у діях позивача при виконанні ним своїх посадових повноважень у період його роботи на посаді слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області мали місце факти систематичних порушень вимог КПК України при розслідуванні кримінальних справ, які потягли за собою повернення прокурором цих кримінальних справ на додаткове розслідування.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 03.08.2011 № 654 є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає.
Щодо вимог позивача про відшкодування завданої моральної шкоди, то вони можуть бути задоволені лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог. Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваного позивачем наказу, то вимоги позивача про відшкодування завданої їй моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
За таких обставин, позов є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 28 листопада 2011 року.