10 серпня 2012 року 2а-3845/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О.,
за участі:
представника позивача -Курилюка Ю.Б.,
відповідача - особа, яка назвалась громадянином Палестини, ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ"
до особи, яка назвалась громадянином Палестини, ОСОБА_1,
про примусове видворення відповідача за межі України, затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" з позовом до особи, яка назвалась громадянином Палестини, ОСОБА_1, про примусове видворення відповідача за межі України, затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк до дванадцяти місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач був затриманий при спробі незаконного перетинання державного кордону Україні під час виїзду за межі України за підробленим паспортним документом. Оскільки відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також у зв'язку з наявністю обґрунтованих побоювань, що відповідач ухилятиметься від примусового повернення до країни походження, позивач просив суд прийняти рішення про примусове видворення відповідача за межі України, затримання відповідача та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення можливості подальшого видворення за межі України до країни походження.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що втратив паспорт громадянина Палестини, усвідомлював незаконність перетинання державного кордону України за підробленим паспортом, але все одно намагався перетнути державний кордон України та потрапити до Австрії з метою навчання та трудової міграції.
Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
09 серпня 2012 року о 15 год. 55 хв. в пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення "Бориспіль" під час оформлення пасажирів, які відлітали рейсом № 847 "Київ - Відень", затримано особу, яка у подальшому назвалась особою без громадянства Палестини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що пред'явила для паспортного контролю під час перетину державного кордону України для від'їзду закордонний паспорт громадянина Республіки Латвії НОМЕР_1 на своє ім'я, що містив ознаки підробки.
Згідно з поясненнями відповідача, наданими під час судового засідання, він є громадянином Палестини ОСОБА_1, уродженець та мешканець Сирійської Арабської Республіки, м. Дараа, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працює, паспортний документ або інший документ, що посвідчує особу, в нього відсутній.
Як пояснив відповідач, він виїхав з Сирії до Росії (м. Вороніж) з метою отримання вищої освіти та потім мав намір продовжити навчання в Австрії. Проте легальним шляхом він був позбавлений можливості залишити територію Росії для продовження навчання в Австрії. У зв'язку з цим, відповідач 20 червня 2012 року нелегальним шляхом з Росії прибув до України, придбав паспорт громадянина Латвії на ім'я ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та у подальшому планував потрапити до Австрії.
09 серпня 2012 року о 15 год. 55 хв. при спробі незаконно перетнути державний кордон України за вказаним підробленим паспортом відповідача було затримано для встановлення особи та з'ясування обставин, складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення режиму в пункті пропуску), та частиною першою статті 2041 Кодексу України про адміністративні правопорушення (спроба незаконного перетинання державного кордону України за документом, що містить недостовірні відомості про особу).
Відповідно до висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа від 09.08.2012 встановлено, що закордонний паспорт громадянина Латвії на ім'я ОСОБА_1 (ОСОБА_1) НОМЕР_1(20.04.2011 -19.04.2016), ІНФОРМАЦІЯ_1, частково підроблений, а саме підроблено інформаційну сторінку, на що вказує світіння в УФЛ -відрізняється від встановленого зразка, VIP ефект не відповідає встановленому зразку, подвійне зображення не відповідає встановленому зразку та не змінюється при зміні куту зору, фонова сітка надрукована за допомогою струйного принтера, а не офсетним друком.
Позивач стверджував, що відповідач незаконно перебуває на території України, тому відповідно до вимог Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підлягає примусовому поверненню до країни походження або видворенню за межі України.
10 серпня 2012 року позивачем прийнято рішення про примусове повернення до країни походження особи без громадянства Палестини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язання його покинути територію України у строк до 15.08.2012. Від ознайомлення зі змістом вказаного рішення відповідач відмовився.
Враховуючи відсутність у відповідача будь-яких документів, засобів для існування та будь-яких життєвих інтересів в Україні, позивач стверджував, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про повернення або примусове видворення до країни походження, тому просив суд прийняти рішення про примусове видворення відповідача за межі України, затримання відповідача з метою забезпечення можливості подальшого видворення за межі України, на термін до дванадцяти місяців з розміщенням у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Відповідач під час судового розгляду повідомив суду, що він не переслідується владою Палестини за ознаками віросповідання, політичні переконання, вчинення злочинів тощо, мета виїзду з Палестини -навчання та трудова міграція.
Судом також встановлено, що відповідач не має в Україні близьких чи рідних, житла, документів, грошей та засобів для існування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 1835 Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх видворення, а також позовні заяви органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства і затримання їх у зв'язку з таким видворенням подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України. Адміністративні справи, передбачені частиною першою цієї статті, вирішуються судом у місячний строк з дня надходження позовної заяви, крім справ про затримання з метою забезпечення можливості подальшого видворення, які розглядаються невідкладно.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до статті 12 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
В'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється іноземцями та особами без громадянства за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (стаття 15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
В силу положень статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку за рішенням органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
Таким чином, порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виявилось у перетинанні державного кордону за підробленим паспортним документом, тягне за собою наслідки, передбачені статтями 26, 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців (частина четверта статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Згідно із пунктами 3, 5, 8 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за рішенням адміністративного суду на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі України, але не більш як на 12 місяців. Основними завданнями пункту перебування є, зокрема, сприяння органам внутрішніх справ, охорони державного кордону та Служби безпеки у виконанні покладених на них завдань щодо встановлення осіб, поміщених до пункту перебування, та оформлення їм паспортних документів, уточнення обставин порушення іноземцями законодавства України, вишукування коштів для їх адміністративного видворення, супроводження до пунктів пропуску через державний кордон під час здійснення адміністративного видворення тощо. Поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється його адміністрацією на підставі рішення адміністративного суду згідно з актом приймання-передачі після завершення органами внутрішніх справ, охорони державного кордону чи Служби безпеки документування порушення іноземцями законодавства України та у разі неможливості з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, коштів для повернення тощо) проведення організаційних і практичних заходів щодо їх адміністративного видворення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Позивачем доказано суду факт незаконного перебування відповідача на території України. Суд, врахувавши те, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, намагався виїхати з території України незаконно, беручи до уваги відсутність у нього документів, які б підтверджували його особу, а також документів, які б надавали йому право перебувати на території України, враховуючи наявність рішення компетентного органу про примусове повернення відповідача, визнає переконливими твердження позивача про існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про повернення до країни походження. Крім цього, суд зазначає, що вирішення вимоги про затримання є похідним від вирішення вимоги про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Крім цього, під час судових дебатів відповідач повідомив суд про те, що вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною четвертою статті 1835 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду в даній справі підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки позовні заяви та апеляційні і касаційні скарги у справах, передбачених частиною першою статті 1835, подаються до адміністративного суду без сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню на користь позивача з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 1835, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 30 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Видворити за межі території України в примусовому порядку особу, що назвалась громадянином Палестини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
3. Затримати з метою забезпечення можливості подальшого видворення за межі України особу, що назвалась громадянином Палестини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до дванадцяти місяців, з можливістю її розміщення в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби.
4. Допустити негайне виконання постанови в частині затримання з метою забезпечення можливості подальшого видворення за межі України особи, що назвалась громадянином Палестини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до дванадцяти місяців з моменту постановлення даного судового рішення, з можливістю її розміщення в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби.
5. Копію постанови невідкладно видати особам, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд у п'ятиденний строк з дня їх проголошення.
Суддя Панченко Н.Д.