Cправа № 2a-0770/1416/12
Рядок статзвітності № 10.3.4
Код 06
17 липня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Большакової О.О.,
при секретарі Хмара К.О.,
з участю представника позивача Біровчак А.С.,
представника відповідача Лакатош І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" про стягнення адміністративно-господарських санкцій ,
14 травня 2012 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 92889 гривень 32 копійки та пені в сумі 501 гривня 66 копійок.
Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ , якою для підприємств, установ і організацій встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною 1 статті 19 Закону України № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на Відкритому акціонерному товаристві "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом . Відповідач повинен був самостійно, в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, відповідач самостійно їх не сплатив.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримала та дала пояснення, аналогічні викладеним у мотивувальній частині позовної заяви.
Відповідач позовні вимоги не визнав повністю.
У судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що у 2011 році ВАТ "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" вживались всі можливі заходи для недопущення правопорушення, оскільки робоче місце для інваліда було створено, також підприємством щомісячно подавались до центру зайнятості звіти із зазначенням вакансій для інвалідів. Разом з тим, створені підприємством робочі місця для інвалідів не були зайняті ними у звязку з відсутністю бажаючих з числа цих осіб працювати на даному підприємстві. У 2011 році жодного інваліда для працевлаштування на заповнення вакантних посад на ВАТ "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" відповідним органом не направлено. Тому підстав для застосування санкцій відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на думку представника відповідача, немає.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України № 875-XII від 21.03.1991року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як слідує зі змісту рекомендацій президії ВАС України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування», при розгляді наведеної справи підлягають встановленню такі обставини як створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування, а також причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.
Згідно пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"" інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів міститься у звітах за формою № 3-ПН, що подаються підприємствами, установами і організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання органам державної служби зайнятості в порядку, передбаченому Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005року № 420 (застосування введено в дію з 04.01.2006 року , п. 3 наказу).
Звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування, які використовують його для інформування населення, про наявність на підприємстві робочих місць, в тому числі , для працевлаштування інвалідів і водночас запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік по формі № 10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2011 році становила 524 особи; з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 17 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" складає 21 особа (а.с.5).
Відкритим акціонерним товариством "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" у 2011 році вживалися заходи для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які полягали, зокрема, у щомісячній подачі відповідних звітів до Виноградівського районного центру зайнятості (форми № 3-ПН), в яких містилася інформація про наявність вільних робочих місць та про потребу працівників , а саме інвалідів за 2011 рік. Ця обставина підтверджена відповідними звітами з відміткою про отримання Виноградівським районним центром зайнятості.
Згідно Наказу №3к від 4 січня 2011 року з метою викнання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році в кількості 21 місце (інваліді 1-3 груп) .
25 лютого 2011 року Голова правління ВАТ "Гроно" звернувся до начальника обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про сприяння у направленні на підприємство на роботу інвалідів для працевлаштування за спеціальністю "швейна справа".
Аналогічні звернення були надіслані до Голови Виноградівської міської ради, начальнику Виноградівського відділу соцзахисту населення,
Відповідачем фактично були виконані всі умови для створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів відповідно до вимог Закону, зокрема ним було створено для них робочі місця для інвалідів та повідомлялося районний центр зайнятості про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, відповідач довів, що ним як роботодавцем виконаний законодавчо встановлений обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, інформування органів працевлаштування інвалідів про кількість створених робочих місць, а також й ту обставину, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього обставин, внаслідок відсутності бажаючих з числа цих осіб.
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати інвалідів на створені робочі місця.
Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159», вказує на те, що органи державної влади повинні сприяти працевлаштуванню шляхом:
- сприяння можливості зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці (стаття 3);
- проведення консультацій з представницькими організаціями підприємців і трудящих щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією, консультацій з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів (стаття 5);
- вжиття заходів з метою організації й оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов'язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі; наявні служби для трудящих в цілому використовувати там, де це можливо та доцільно, з потрібною адаптацією (стаття 7);
- вжиття заходів для сприяння створенню та розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості для інвалідів у сільських районах і окремих місцевостях (стаття 8).
Оскільки роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, застосування адміністративно-господарських санкцій до нього за невиконання нормативу робочих місць є протиправним , а так заявлений позов не підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. ст..10, 11, 158-163 КАС України,
У задоволенні позовних вимог Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об'єднання "Гроно" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано .
Головуюча О.О.Большакова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 липня 2012 року