"30" липня 2012 р. Справа № 5023/1330/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А.,
суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Козікові І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
першого відповідача - Зубаренка М.Ю. за довіреністю б/н від 04.11.2011 року
другого відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №149 від 21.02.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1861 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.12р. у справі № 5023/1330/12
за позовом Фізичної особи ОСОБА_3, м.Київ,
до 1) Публічного акціонерного товариства Промислова компанія "Укрцемент", м.Балаклія,
2) Фізичної особи ОСОБА_4, м.Київ,
про визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2012р. (суддя Денисюк Т.С.) відмовлено у позові про визнання недійсним договору про надання поворотної матеріальної допомоги №1/10 від 15.03.2010р., укладеного між ПАТ ПК "Укрцемент" та фізичною особою ОСОБА_4
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема посилається на те, що можливість визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням вимог статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», прямо передбачено статтею 72 цього Закону. Крім того, вважає, що судом не було надано оцінки положенням ч.1. статті 71 Закону, відповідно до якої оспорюваний правочин був укладений товариством з заінтересованою особою без дотримання процедури встановленої Законом для таких правочинів.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Надіслав клопотання (вх. №6066) про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою представника позивача ОСОБА_5 та відрядженням представника ОСОБА_6
Представники відповідачів проти задоволення заявленого клопотання заперечували. Зазначили, що згідно наявної в матеріалах справи довіреності наданої позивачем в суді першої інстанції у нього багато представників які могли б бути присутніми в судовому засіданні.
Колегія суддів розглянула клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги та відсутність належного клопотання про його продовження в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник першого відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №5838). Зокрема зазначив, що апеляційна скарга не містить спростувань висновків суду про відсутність процесуальних повноважень позивача на оскарження спірного правочину, а заявлені позовні вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту. Також посилається на те, що суб'єктивне ставлення позивача як акціонера товариства до спірного правочину він помилково ототожнює із його заінтересованістю в укладенні цього договору.
Представник другого відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.
Як свідчать матеріали справи 15 березня 20110 року між відповідачем-1 (позикодавець) та відповідачем-2 (позичальник) був підписаний договір № 1/10 про надання поворотної матеріальної допомоги в розмірі 6150000,00 грн. зазначена сума підлягала поверненню відповідачем-2 до 31.12.2019 р.
Позивач -Фізична особа ОСОБА_3 (акціонер ПАТ ПК "Укрцемент") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до приватного акціонерного товариства промислової компанії "Укрцемент" та до фізичної особи ОСОБА_4 (акціонер ПАТ ПК "Укрцемент") в якому просить суд визнати недійсним договір про надання поворотної матеріальної допомоги №1/10 від 15.03.2010р. укладений між ПАТ ПК "Укрцемент" та фізичною особою ОСОБА_4. В обґрунтування свого позову, позивач вказує, що оспорюваний правочин суперечить інтересам господарського товариства - ПАТ ПК "Укрцемент" (1-й відповідач), а тому питання про його схвалення повинно було бути винесене на загальні збори ПАТ ПК "Укрцемент", чого зроблено не було.
Вимоги заявленого позову обґрунтовує порушенням своїх корпоративних прав підписанням укладеного між відповідачами договору.
Наявність корпоративних права в статутному фонді ПАТ ПК "Укрцемент" підтверджує випискою про стан рахунку в цінних паперах. Також позивач є членом Наглядової Ради відповідача-1.
Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено те, що його як члена Наглядової ради товариства не було повідомлено про засідання Наглядової Ради з приводу прийняття рішення про вчинення оскаржуваного правочину, та щодо наявності заінтересованості у вчиненні правочину, в розумінні положень статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», афілійованих осіб членів Наглядової ради товариства відповідача 2 та його сина ОСОБА_8
Апелянт вважає, що в зв'язку з такими діями відповідачів питання надання згоди на вчинення оспорюваного правочину протиправно не було винесено на розгляд загальних зборів товариства, та відповідно, неможливість апелянта реалізувати своє право в управлінні товариством.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано, що в частині регулювання можливості позивача як акціонера звертатись із даним позовом повинні застосовуватись правоположення, чинні на момент такого звернення і відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України та статей 71,72 Закону України «Про акціонерні товариства»оспорювана угода повинна бути визнана недійсною.
Однак колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим таке твердження апелянта виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 5 п. 5).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не є стороною оскарженого договору, а відтак, звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач зобов'язаний довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору.
В той же час позивач вказує, що оскаржений договір суперечить інтересам господарського товариства. Зокрема, позивач зазначає про спрямованість спірного договору на виведення коштів з товариства на надто довий строк, за який вони будуть фактично знецінені, враховуючи рівень та темпи інфляції і відсутність процентів за користування коштами. Позивач вважає, що це призвело до позбавлення відповідача-1 можливості ефективно розпоряджатись оборотними активами у господарській діяльності.
П. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів " зазначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Стаття 71 Закону України «Про акціонерні товариства», передбачає, визначення та порядок укладення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість. За умови недотримання вимог статті 71 цього Закону, згідно положень ч.1 статті 72 цього Закону, правочин може бути визнано судом недійсним.
Однак редакція статті 72 Закону України «Про акціонерні товариства», чинна на момент звернення позивача з позовною заявою, не визначає коло осіб які мають право вимагати визнання цього правочину судом недійсним, що дає суду підстави дійти висновку про можливість реалізації акціонером цього права, за умови доведення порушення товариством його корпоративних прав.
Стаття 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративними правами в розумінні статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" є право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів, отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості, отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства, в управлінні акціонерним товариством, на отримання дивідендів та на отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства
Статтею 7 Статуту ПАТ ПК "Укрцемент", якою визначені права акціонерів, не передбачено право акціонера звертатися до судів з позовами про визнання недійсними договорів з метою захисту інтересів товариства.
Відповідно до п. 8.28 Статуту відповідача-1, право представляти товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, а також виконання функцій, необхідних для забезпечення організації діяльності товариства надано голові ради директорів. Зазначене положення Статуту відповідає вимогам ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що акціонери ПАТ ПК "Укрцемент" в силу вимог чинного законодавства та Статуту товариства не уповноважені захищати порушені, як вони вважають, права товариства, у правовідносинах з третіми особами.
Доказів того, що позивач уповноважений ПАТ ПК "Укрцемент" представляти інтереси товариства в судах. ОСОБА_3 та його представниками не надано.
Зважаючи на наведене місцевий господарський суд правомірно встановив відсутність у позивача процесуальних повноважень в судовому порядку захищати порушені права та законні інтереси ПАТ ПК "Укрцемент" у правовідносинах з іншими особами.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (право на звернення до господарського суду), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд повинен відмовити у позові.
Відтак, для звернення позивача до суду із даним позовом, необхідно, щоб суб'єктивне право позивача існувало та було порушене і його можна було б відновити в судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, чинне законодавство не передбачає можливості відновлення корпоративних прав акціонера на участь в управлінні акціонерним товариством та на отримання інформації про діяльність товариства шляхом визнання недійсними угод, укладених між цим товариством та іншими особами.
Відновлення порушених корпоративних прав позивача шляхом визнання недійсним оскарженого договору не вбачається можливим.
Також правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваний договір згідно зі ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" не є значним виходячи з наступного
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Предметом спірного договору є надання відповідачем-1 відповідачу-2 поворотної грошової допомоги в сумі, що не перевищує 6150000,00 (шість мільйонів сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн.
Згідно з даними річної фінансової звітності ПАТ ПК "Укрцемент" за 2009 рік, яка відображена у Фінансовому звіті товариства за 2009 рік, вартість активів AT ПК "Укрцемент" складала 307236000,00 грн., 10% від якої становить 30723600грн., що значно більше суми поворотної матеріальної допомоги суми наданої другому відповідачу, тож правочин не є значним в розумінні статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства".
Разом з цим, відповідно до положень пунктів 8.28 та 8.14.23 Статуту ПАТ ПК "Укрцемент", дозвіл голові ради директорів товариства на укладення правочинів, якщо їх сума складає більш, як еквівалент 15000,00 доларів США, надає Наглядова рада товариства.
Сума спірного договору, перевищує 15000,00 доларів США.
До суду першої інстанції було надано належним чином засвідчену копію протоколу засідання наглядової ради ПАТ ПК "Укрцемент" від 9 березня 2010 року. Із змісту вказаного протоколу вбачається, що наглядовою радою відповідача-1 було прийнято рішення про надання згоди голові ради директорів товариства Рядинському М.П. на укладання та підписання договору про надання поворотної матеріальної допомоги на суму 6 150 000,00 (шість мільйонів сто п'ятдесят тисяч) гривень.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність рішення наглядової ради товариства, яким надано згоду на укладання договору про надання поворотної матеріальної допомоги, вимогам Закону України «Про акціонерні товариства».
Однак колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта з огляду на те, що наведене рішення наглядової ради є чинним і позивач в судовому порядку його не оскаржував.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, тому рішення господарського суду Харківської області є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року у справі № 5023/1330/12 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06.08.2012 року.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Хачатрян В.С.