"07" серпня 2012 р.Справа № 5017/1293/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Гавричкова С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Задоя В.І., за довіреністю №020/7-1035 від 15.11.2011р.
від відповідача: Крапивка М.Ю., за довіреністю від 06.06.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД"
на рішення господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 року
у справі №5017/1293/2012
за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД"
про стягнення 3522990,89 грн.,-
Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" про стягнення 3522990,89 грн. компенсації, в т.ч. ПДВ, за невиконання відповідачем в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. умов договору про надання послуг №КД-4282 від 08.09.2003р. в частині забезпечення належного об'єму робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 (суддя Оборотова О.Ю.) позов ДП „Одеський морський торговельний порт" задоволено: на користь позивача з ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" стягнуто 3522990,89 грн. та 1609,50 грн. судового збору.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано покладених на нього зобов'язань за договором про надання послуг №КД-4282 від 08.09.2003р. в частині забезпечення належного об'єму робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ДП „Одеський морський торговельний порт" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що судом першої інстанції були не в повній мірі враховані обставини справи, обставинам не надано належної юридичної оцінки та невірно встановлені обставини справи, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача (ДП „Одеський морський торговельний порт") у судовому засіданні надав пояснення, згідно із якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 08.09.2003р. між ДП „Одеський морський торговельний порт" (позивач, порт) та ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" (відповідач, підприємство) було укладено договір про надання послуг №КД-4282 (надалі - Договір), за умовами якого порт прийняв на себе зобов'язання по виконанню для підприємства робіт та послуг по забезпеченню виконання підприємством комплексу робіт та послуг, пов'язаних із перевалкою вантажів (навантажно-розвантажувальних робіт), а підприємство зобов'язалось прийняти і оплатити вказані роботи.
Згідно з п.2.4 Договору, підприємство надає порту інформацію щодо перероблених вантажів з метою складення портом звітності для Мінтрансу та Держкомстату.
Пунктом 2.6 Договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011р. сторони погодили, що підприємство гарантує залучення до перевалки через навантажно-розвантажувльний комплекс №2 вантажопотоку об'ємом не менш ніж 1560000 тонн на рік, із врахуванням тонн, оброблених в контейнерах та робіт пов'язаних з навантаженням/вивантаженням контейнерів.
Відповідно до п. 5.5 Договору, в разі невиконання товариством вимог пункту 2.6 Договору, підприємство компенсує порту втрати в розмірі 15% від вартості комплексу навантажно-розвантажувальних робіт відносно недостатнього об'єму вантажу, виходячи з середньодоходної ставки за відпрацьований рік, при цьому вказана ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажно-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.
Наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних робіт до договору про надання послуг №КД-4282 (а.с. 31-42) підтверджується виконання послуг за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. в обсязі 1259997,37 тонн на суму 82198346,58 грн. Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень і претензій один до одного та скріплені печатками.
30.01.2012р. ДП „Одеський морський торговельний порт" направило до ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" претензію №020/1-65, в якій зазначало, що у зв'язку з невиконанням п.2.6 Договору ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" має перерахувати на р/р порту 2935825,74 грн. компенсації відповідно до п.5.5 Договору.
07.02.2012р. ДП „Одеський морський торговельний порт" направило до ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" уточнення №020/1-105 до претензії №020/1-65 від 30.01.2012р., в якій просило розглянути претензію №020/1-65 від 30.01.2012р. та перерахувати на р/р порту 2935825,74 грн. компенсації відповідно до п.5.5 Договору та 20% ПДВ, які було нараховано на суму компенсації. Таким чином позивач просив відповідача перерахувати на рахунок порту 3522990,89 грн. компенсації в т.ч. ПДВ.
У відповідь на вказані претензії 21.02.2012р. ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" було направлено порту лист №01-161, в якому підприємство пропонувало провести переговори щодо визначення обсягу залучених підприємством товарів у зв'язку з неузгодженістю вказаного обсягу, просило висловити свою позицію щодо такого обсягу порт та обґрунтувати таку позицію. Окрім того у вказаному листі відповідач зауважував, що претензія позивача та уточнення до неї не могли бути задоволені відповідачем.
19.03.2012р. портом у відповідь на лист ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" від 21.02.2012р. №01-161 було направлено лист №020/1-225, в якому порт підтвердив грошові вимоги до підприємства у розмірі 3522990,89 грн. та просив вважати правильним об'єм виконаних підприємством послуг у розмірі 1259997,37 тонн.
21.03.2012р. ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" направило лист-відповідь №01-244 на претензію №020/1-65 з урахуванням листа №020/1-225 від 19.03.2012р., в якому підприємство зазначило, що нарахування портом 587165,15 грн. ПДВ є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим вимоги порту, заявлені ним в претензії №020/1-65 з урахуванням уточнень викладених в листах №020/1-105 від 07.02.2012р. та №020/1-225 від 19.03.2012р. не могли бути визнані та задоволені відповідачем.
З матеріалів справи наявна копія листа Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про надання податкової консультації, з якої вбачається, що кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання послуг, необхідно розцінювати як компенсацію вартості послуг, яка включається до бази оподаткування податком на додану вартість.
16.08.2011р. Приватним підприємством „Ремерцентр" було направлено до відповідача лист №185, в якому ПП „Ремерцентр" просило відповідача розглянути можливість та заключити договір по перевалці щебеню.
Як вбачається з матеріалів справи, у листі Одеського порту №41-КД-4282/2211 від 09.09.2011р., направленого відповідачу, зазначається тільки про готовність адміністрації порту розглянути можливість врахування в об'ємі загального вантажопотоку, гарантованого підприємством для перевалки через комплекс НРК-2, вантажі, що проходять у каботажі, за умови включення вартості їх перевалки у загальну вартість комплексу НРР відповідно до відсоткової ставки, зазначеної у Договорі.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч.2 ст. 509 та ст. 629 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Договору передбачалось виконання відповідачем певного об'єму навантажно-розвантажувальних робіт, а саме в розмірі не менше 1560000 тонн на рік.
З наявних в матеріалах справи актів приймання-здачі виконаних робіт до договору про надання послуг №КД-4282 підтверджується виконання послуг за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. в обсязі 1259997,37 тонн на суму 82198346,58 грн.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не було забезпечено об'єм робіт з перевалки 300002,63 тонн вантажу.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не доведено належним чином факт залучення позивачем каботажних вантажів до загального об'єму робіт з перевалки вантажів у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України та оскільки вказані доводи не підтверджуються матеріалами справи.
У зв'язку з неприйняттям до уваги доводів відповідача стосовно залучення позивачем каботажних вантажів до загального об'єму робіт з перевалки вантажів, апеляційний господарський суд не приймає також лист ПП „Ремерцентр" №185 від 16.08.2011р. як засвідчення факту перевалки каботажних вантажів.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що сума компенсації за залишок незабезпеченого об'єму вантажу в розмірі 300002,63 тонн відповідно до п.5.5 договору розраховується наступним чином:
300002,63 тонн х 65,24 ставка (графа4 розрахунку позову) х компенсація втрати згідно п.5.5. договору в розмірі 15% = 2935825,74 грн. без ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком позивача стосовно суми компенсації що підлягає сплаті відповідачем у зв'язку з невиконанням п.2.6 Договору за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. у розмірі 2935825,74 грн. без ПДВ.
Щодо нарахування на вказану суму компенсації 20% ПДВ, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи порту про необхідність нарахування ПДВ (20%) за весь об'єм невиконаного зобов'язання (300002,63 тонни) та лист Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про надання податкової консультації, з огляду на те, що штрафні санкції, а саме компенсація втрат в розмірі 15% від вартості комплексу навантажно-розвантажувальних робіт, не є поставкою виконаних послуг, а тому не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Відповідно до ст.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Сума компенсації, передбачена розділом 5 договору "Відповідальність сторін" п.5.5 Договору, за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України №9049/7/16-1277 від 25.07.2001р. „Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки", кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством, як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати, як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для оподаткування податком на додану вартість та по них не може бути виписана податкова накладна. У той же час, якщо застосування штрафних санкцій договором не передбачено, то будь-які надходження коштів за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) необхідно розцінювати як компенсацію вартості цих товарів (робіт, послуг), яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість.
З огляду на вищенаведене Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що нарахування позивачем ПДВ на суму компенсації за невиконання об'єму навантажно-розвантажувальних робіт, передбаченої сторонами у п.5.5 Договору, є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині стягнення з відповідача 20% ПДВ нарахованого на суму компенсації що підлягає сплаті відповідачем у зв'язку з невиконанням п.2.6 Договору за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. неправильно застосовано норми матеріального права при оцінці доказів, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою скасування в цій частині рішення господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 у справі №5017/1293/2012 та часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД".
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 у справі №5017/1293/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:
„Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" задовольнити частково: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, код ЄДРПОУ 19349403) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, код ЄДРПОУ 01125666) 2935825 (два мільйони дев'ятсот тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 74 коп. та 51504 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот чотири) грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити."
3.Стягнути з Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, код ЄДРПОУ 01125666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, код ЄДРПОУ 19349403) 6612 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 09 серпня 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош