донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.07.2012 р. справа №5009/1258/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В.
від скаржникаКомурзанов М.І. - за довіреністю
від боржникане з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", с. Кірове
на ухвалу господарського суду Запорізької області
від06.06.2012 року
у справі№5009/1258/12 (суддя Черкаський В.І)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", с. Кірове
доСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
провизнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", с. Кірове до боржника Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 порушена справа про банкрутство №5009/1258/12; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; накладено арешт на майно боржника; справу призначено до розгляду на 25.04.2012р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2012р. суд припинив провадження у справі про банкрутство Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1; скасував введений ухвалою від 03.04.2012р. мораторій на задоволення вимог кредиторів; скасував арешт на майно Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 накладений ухвалою від 03.04.2012р.
Ухвала суду мотивована тим, що суд не може дійти висновку, що боржник неспроможній виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відсутні.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", с. Кірове подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.04.2012р. у справі №5009/1258/12, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу передати на розгляд до суду першої інстанції у іншому складі.
В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що для порушення провадження у справі про банкрутство необхідно лише виключна сукупність певних ознак, при чому не має значення чи перебуває майно, що належить боржнику у заставі або ні, а також не є актуальною позиція фінансової установи, в заставі якої перебуває майно. Також вказує на те, що для того щоб визнати громадянина-підприємця банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру необхідно, щоб умовою було те, що він не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди.
Ухвалою від 09.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
Боржник явку свого представника у судове засідання не забезпечив, але надав до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.06.2012р. скасувати та справу направити на розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст. ст. 47 - 49 розділу VІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частин 1, 2 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
03.04.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс" звернулось до суду з заявою про порушеня справи про банкрутство Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.
В обґрунтування зави про порушення справи про банкрутство заявник посилався на те, що кредиторські вимоги до боржника є безспірними, розмір грошових вимог до боржника, окрім пені складає 340789,52грн., що перевищує триста мінімальних заробітних плат на момент подачі заяви про банкрутство та вказує на те, що у боржника існують всі ознаки стійкої неплатоспроможності.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснювала свою підприємницьку діяльність як фізична особа -підприємець на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця В02 №323724 від 09.07.2007р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
17.09.2009 року між кредитором та боржником було укладено договір купівлі-продажу №7/09.
На виконання умов договору, кредитором було поставлено товар на загальну суму 319 891,34грн.
Боржником було здійснено часткову оплату товару у розмірі 77 596,00грн.
01.01.2011р. між сторонами було складено двосторонній акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, сума заборгованості за поставлений товар складає 242 295,34грн.
Для захисту свої порушених прав, ТОВ "ЮГОС ПЛЮС" звернулось до постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Запорізька універсальна торгова біржа".
Рішенням постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Запорізька універсальна торгова біржа" по справі №0001/11 від 18.05.2011р. позовні вимоги ТОВ "ЮГОС ПЛЮС" задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮГОС ПЛЮС" 300789, 52 грн.
На виконання вказаного вище рішення, господарським судом Запорізької області 13.10.2011р. видано наказ. В подальшому наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Запорізька універсальна торгова біржа" передано до ВДВС Бердянського МРУЮ.
11.11.2011р. ВДВС Бердянського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також, 25.02.2011р. між кредитором та боржником було укладено договір №3 безвідсоткової позики.
На виконання умов договору позики, 28.02.2012р. кредитором було перераховано на рахунок боржника 40 000,00грн.
Боржником своєчасно не було повернуто позику у розмірі 40 000,00грн., тому кредитор звернувся до постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Запорізька універсальна торгова біржа".
Рішенням постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Запорізька універсальна торгова біржа" по справі №0003/11 від 20.05.2011р. позовні вимоги ТОВ "ЮГОС ПЛЮС" задоволено у повному обсязі та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮГОС ПЛЮС" 40 000,00 грн.
На виконання вище вказаного рішення, господарським судом Запорізької області 15.09.2011р. видано наказ. В подальшому наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Запорізька універсальна торгова біржа" передано до ВДВС Бердянського МРУЮ.
11.11.2011р. ВДВС Бердянського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують невиконання боржником наказів господарського суду Запорізької області по справі №17/5009/5129/11 та по справі №15/5009/5127/11. Тобто, відсутні докази підтверджуючі здійснення та рух виконавчих проваджень, або підстави для припинення чи зупинення виконавчого провадження.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ініціюючим кредитором не доведено факту не погашення боржником вимог ініціюючого кредитора. У зв'язку з чим, визнання боржника банкрутом при недоведеності неплатоспроможності боржника є безпідставним.
Крім того, дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитором, в порушенні вимог ст.ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не було надано доказів, в розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих, що судове рішення на користь ініціюючого кредитора не виконано повністю або частково через відсутність у боржника майна або грошових коштів (постанови ВДВС про неможливість виконання саме цих рішень за виконавчим провадженням, довідки ВДВС тощо).
Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження відкриття виконавчого провадження та хід виконання рішення щодо стягнення на його користь відповідних коштів або документи, який би свідчили про стан виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство.
Також, ініціюючим кредитором не надано відомостей про те, стягувались чи ні грошові кошти з боржника за наказом господарського суду Запорізької області по справі № 17/5009/5129/11 від 13.10.2011 року та по справі № 15/5009/5127/11 від 15.09.2011 року на користь ТОВ "ЮГОС ПЛЮС" і в якій сумі, відсутні будь-які довідки з органів ВДВС, які б свідчили про неможливість стягнення з ФОП ОСОБА_1 грошових коштів за відповідними судовим наказом.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка боржника, в якій останній зазначає, що у його власності наявне майно, а саме, квартира АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а також насіння соняшнику у кількості 107 157, 00 кг. Заставною вартістю 154 306, 08 грн., яке перебуває у заставі ПАТ "Приватбанк".
На підтвердження вищевикладеного, кредитором надано суду лише звіт та висновки експерта щодо ринкової вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Що стосується оцінки ринкової вартості насіння соняшнику у кількості 107 157, 00 кг. Заставною вартістю 154 306, 08 грн., яке перебуває у заставі ПАТ "Приватбанк" кредитором не надано. Отже, суд дійшов до висновку, що кредитором не в повному обсязі надано доказів на підтвердження безспірності кредиторських вимог.
Виконавчі провадження не закінчені та не припинені у зв'язку з відсутністю чи недостатністю майна у боржника, а отже у господарського суду відсутні підстави вважати, що вимоги кредитора неможливо задовольнити у виконавчому провадженні через неплатоспроможність боржника.
Крім того, апеляційний господарський суд виходить з того, що заборгованість боржника перед кредитором не може розцінюватись як безспірна у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вона не підтверджується визначеними законодавством доказами.
Статтею 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.
Із викладених норм діючого законодавства вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус, та зареєстрована у встановленому законом порядку).
При цьому з урахуванням положень частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією з умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника як у суб'єкта підприємницької діяльності в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами, а також обставини відносно того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.
Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутство боржника - фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю боржника є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість перед кредитором не свідчить про неплатоспроможність боржника та неможливість розрахунку із кредиторами у спосіб інший, аніж застосування ліквідаційної процедури.
Як вже зазначалось вище, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
З наявних матеріалів справи господарський суд не може дійти висновку про те, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а отже підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відсутні.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі про банкрутство Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Бердянськ
Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 06.06.2012р. по справі №5009/1258/12 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", с. Кірове підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс", с. Кірове на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.06.2012р. у справі №5009/1258/12 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.06.2012р. у справі №5009/1258/12 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Судді: З.П. Азарова
О.В. Кододова
Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2012р.
Надруковано 6 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1- скаржнику; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду