02 серпня 2012 року справа № 5020-560/2012
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, АР Крим, 95001)
до Комунального підприємства „Благоустрій"
Севастопольської міської Ради
(вул. Леніна, буд.48, м. Севастополь, 99011)
про стягнення заборгованості у розмірі 505 818,54 грн.,
Суддя О.С. Погребняк
Представники:
Позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) -ОСОБА_2, довіреність №2095 від 11.07.2012; ОСОБА_3, довіреність № 2095 від 11.07.2012;
Відповідач (КП "Благоустрій" Севастопольської міської ради) -Жукова Є.Ю., довіреність №328 від 29.03.2012.
Суть спору:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до КП „Благоустрій" СМР про стягнення заборгованості у розмірі 505 818,54 грн.
Позов обґрунтований невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг за договором №4 від 04.02.2008, а також за договором перевезення вантажу за №5 від 04.02.2008.
Ухвалою від 23.05.2012 позовну заяву прийнято судом до провадження.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав заперечення на позовну заяву, зазначивши, що з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, враховуючи те, що докази, які були надані позивачем у підтвердження своїх вимог не є належними у розумінні вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме акти здачі-приймання робіт не містять вказаний на договір у виконання якого проводилися роботи (послуги), не вказана посадова особа, яка прийняла означені роботи (послуги) з боку відповідача, рахунки, виставлені до сплати також не містять виказань на дату та номер договорів, та, відповідно, не можуть бути прийняти судом як докази виконання договорів. Таким чином позовні вимоги не є підтвердженими належними доказами та не можуть бути задоволені судом.
Крім того відповідачем зазначено, що вимоги про стягнення заборгованості частково подані з порушенням строку позовної давності, а саме заборгованість за період з лютого 2008 року по вересень 2008 року знаходиться за межами строку позовної давності та задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 02.08.2012 представники позивача виклали зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягали, просили його задовольнити, з підстав, вказаних в ньому.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
04.02.2008 між Комунальним підприємством „Благоустрій" Севастопольської міської Ради (далі -Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -Виконавець) укладений договір про надання послуг №4 (далі -Договір №4), відповідно до пункту 3.1 якого Виконавець здійснює розробку ґрунту екскаватором та навантаження його на автосамоскид для перевезення на полігон ТБВ у Первомайській балці м. Севастополя /том 1 а.с.20/.
Строк дії Договору №4 встановлений з 04.02.2008 по 31.12.2008 (пункт 6.3 розділу 9 Договору №4).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору №4, вартість 1 м.куб. розробки та навантаження ґрунту складає 6,47 грн., в тому числі ПДВ -1,08 грн., загальна кількість розробленого та навантаженого ґрунту за місяць вказується в акті виконаних робіт, оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт по виставленому рахунку.
Замовник передає Виконавцю заказ на послуги, що підлягають виконанню, узгоджує та затверджує документи, що підготовлені Виконавцем; Замовник приймає від Виконавця виконані послуги по акту виконаних робіт та оплачує їх на підставі рахунку (пункт 6.3 розділу 5 Договору №4).
За несвоєчасну оплату робіт Замовник сплачує пеню у розмірі 0,05% суми за кожен день прострочення.
04.02.2008 між Комунальним підприємством „Благоустрій" Севастопольської міської Ради (далі -Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -Перевізник) укладений договір про перевезення ґрунту №5 (далі -Договір №5), відповідно до пункту 1.1 якого Перевізник здійснює транспортні послуги по перевезенню ґрунту на полігон ТБВ у Первомайській балці м. Севастополя відповідно до заявок Замовника. Перевезення ґрунту здійснюється з відстані 26 кілометрів /том 1 а.с.44/.
Строк дії Договору №5 встановлений з 04.02.2008 по 31.12.2008 (п. 6.2 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору №5, вартість 1 тонни перевозки ґрунту складає 31,53 грн., в тому числі ПДВ -5,26 грн., загальна кількість перевезеного ґрунту та вартість перевезення за місяць вказується в акті виконаних робіт, оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт по виставленому рахунку.
Замовник передає Перевізнику заказ на послуги, що підлягають виконанню, узгоджує та затверджує документи, що підготовлені Перевізником; Замовник приймає від Перевізника виконані послуги по акту виконаних робіт та сплачує їх на підставі рахунку (пункт 3.2 Договору №5).
Із змісту позову вбачаються посилання позивача на той факт, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №4 від 04.02.2008 було надано послуги на загальну суму 185975,08 грн., в підтвердження чого надані копії актів здачі-прийомки виконаних робіт №ОУ-0000001 від 29.02.2008 на суму 11705,52 грн., №ОУ-000023 від 31.03.2008 на суму 8181,96 грн., №ОУ-0000011 від 30.04.2008 на суму 17320,19 грн., ОУ-0000013 від 30.05.2008 на суму 31115,52 грн., ОУ-0000020 від 30.06.2008 на суму 13795,98 грн., №ОУ-0000025 від 31.07.07.2008 на суму 16120,20 грн., №ОУ-0000032 від 30.08.2008 на суму 30528,96 грн., №ОУ-0000037 від 30.09.2008 на суму 1194,12 грн., №ОУ-0000040 від 31.10.2008 на суму 9194,27 грн., №ОУ-0000043 від 29.11.2008 на суму 10149,78 грн., №ОУ-0000048 від 30.12.2008 на суму 9184,56 грн., №ОУ-0000004 від 31.01.2009 на суму 10149,78 грн., №ОУ-0000007 від 28.02.2009 на суму 9637,32 грн., №ОУ-0000011 від 31.03.2009 на суму 7696,92 грн.
Також позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунки-фактури: №СФ-0000004 від 29.02.2008 на суму 11705,52 грн, СФ-0000009 від 31.03.2008 на суму 8181,96 грн, СФ-0000015 від 30.04.2008 на суму 17320,19 грн., СФ-000017 від 30.05.2008, №СФ-0000031 від 30.06.2008 на суму 13795,98 грн, СФ-0000028 від 31.07.2008 на суму 16120,20 грн., СФ-0000035 від 30.08.2008 на суму 30528,96 грн., №СФ-0000040 від 30.09.2008 на суму 1194,12 грн, СФ-0000045 від 31.10.2008 на суму 9194,27 грн., №СФ-0000052 від 29.11.2008 на суму 10149,78 грн., СФ-0000055 від 30.12.2008 на суму 9184,56 грн., СФ-0000004 від 31.01.2009 на суму 10149,78 грн., СФ-0000007 від 28.02.2009 на суму 9637,32 грн., СФ-0000011 від 31.03.2009 на суму 7696,92 грн.
Однак відповідач розрахувався з позивачем лише частково, перерахувавши грошові кошті у сумі 106144,16 грн. на рахунок позивача. Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 79830,92 грн. За договором №4 від 04.02.2008.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором №5 перевезення ґрунту від 04.02.2008 позивачем було надано послуги на загальну суму 1178544,10 грн., в підтвердження чого надані копії актів здачі-прийомки виконаних робіт №ОУ-0000003 від 29.02.2008 на суму 74158,56 грн., №ОУ-000022 від 31.03.2008 на суму 51835,32 грн., №ОУ-0000010 від 30.04.2008 на суму 109724,40 грн., ОУ-0000014 від 30.05.2008 на суму 197125,56 грн., ОУ-0000019 від 21.06.2008 на суму 87417,79 грн, №ОУ-0000024 від 31.07.07.2008 на суму 102176,04 грн., №ОУ-0000031 від 30.08.2008 на суму 193504,90 грн., №ОУ-0000037 від 30.09.2008 на суму 7568,64 грн., №ОУ-0000040 від 31.10.2008 на суму 58278,53 грн., ОУ-0000043 від 29.11.2008 на суму 64333,44 грн., ОУ-0000048 від 30.12.2008 на суму 58215,46 грн., №ОУ-0000004 від 31.01.2009 на суму 64333,44 грн., №ОУ-0000008 від 28.02.2009 на суму 61085,23 грн., №ОУ-0000012 від 31.03.2009 на суму 48786,19 грн.
Також позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунки-фактури: №№СФ-0000003 від 29.02.2008 на суму 74158,56 грн., СФ-0000008 від 31.03.2008 на суму 51835,32 грн, СФ-0000014 від 30.04.2008 на суму 109724,40 грн., СФ-0000018 від 30.05.2008 на суму197125,56, №СФ-0000030 від 30.06.2008 на суму 87417,79 грн, СФ-0000027 від 31.07.2008 на суму 102176,64 грн., СФ-0000034 від 30.08.2008 на суму 193504,90 грн., СФ-0000040 від 30.09.2008 на суму 7568,64 грн., СФ-0000048 від 31.10.2008 на суму 58278,53 грн., №СФ-0000052 від 29.11.2008 на суму 64333,44 грн., СФ-0000055 від 30.12.2008 на суму 58215,46 грн., СФ-0000004 від 31.01.2009 на суму 64333,44 грн., СФ-0000008 від 28.02.2009 на суму 61085,23 грн., СФ-0000012 від 31.03.2009 на суму 48786,19 грн.
Однак відповідач розрахувався з позивачем лише частково, перерахувавши грошові кошті у сумі 762267,95 грн. на рахунок позивача. Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 416276,15 грн. за договором №5 від 04.02.2008.
Також в якості доказів наявності заборгованості відповідача за означеними договорами позивачем надано Акт звірки взаєморозрахунків за договором №4 про надання послуг від 04.02.2008 станом на 07.11.2011, за змістом якого борг відповідача складає 79830,92 грн. (т. 1, арк.с. 71) та Акт звірки взаєморозрахунків за договором №5 на перевезення ґрунту станом на 07.11.2011, за змістом якого борг відповідача складає -41627,15 грн. (т.1, арк.с. 72-73).
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 06.12.2011 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП «Благоустрій»СМР про стягнення заборгованості у розмірі 765884,95 грн. за договорами №4 та №5 від 04.02.2008, у позові було відмовлено, враховуючи те, що, оскільки позивачем не було надано суду належних доказів пред'явлення відповідачу вимоги оплатити заборгованість, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань за договорами щодо оплати наданих послуг не настав.
Враховуючи означений висновок суду, позивач 08.12.2011 звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором №4 від 04.02.2011 у сумі 79830,92 грн. та за договором №5 від 04.02.2011 у сумі 416276,15 грн. (арк.с. 21-25).
Несплата заборгованості відповідачем стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за означеними договорами, сум 3% річних та сум інфляційних витрат за розрахунками позивача.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір №4 є договором про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Сторони в пункті 6.2 Договору №4 встановили спеціальний порядок прийняття послуг, а саме передбачили, що Замовник приймає від Виконавця виконані послуги по акту виконаних робіт та сплачує їх на підставі рахунку (пункт 6.3 Договору №4).
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір №5 є договором перевезення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Сторони в пункті 3.2 Договору №5 встановили спеціальний порядок прийняття послуг, а саме передбачили, що Замовник приймає від Перевізника виконані послуги по акту виконаних робіт та сплачує їх на підставі рахунку (пункт 3.2 Договору №5).
Як вже було зазначено, позивач (виконавець) посилається на надання відповідачу (замовнику) відповідних послуг за договорами № 4, 5. Загальна сума послуг за обома договорами складає 496107,07 грн., в підтвердження чого позивачем надані акти здавання-приймання робіт, які підписані та скріплені печатками сторін.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що не можуть бути прийняті як докази виконання робіт (надання послуг) акти здавання-приймання робіт (надання послуг) представлені позивачем, оскільки вони підписані не встановленою особою з боку комунального підприємства "Благоустрій"(замовника).
Крім того, акти здавання-приймання робіт (надання послуг) ОУ-0000013 від 30.05.2008 на суму 31115,52 грн, ОУ-0000020 від 30.06.2008 на суму 13795,98 грн., ОУ-0000032 від 30.08.2008 на суму 30528,96 грн., ОУ-0000007 від 28.02.2009 на суму 9637,32 грн, ОУ-0000011 від 31.03.2009 на суму 7696,92 грн., ОУ-0000014 від 30.05.2008 на суму 197125,56 грн., ОУ-0000019 на суму 87417,79 грн., ОУ-0000024 від 31.07.2008 на суму 102176,64 грн., ОУ-0000031 від 30.08.2008 на суму 193504,90 грн., ОУ-0000008 від 28.02.2009 на суму 61085,23 грн., ОУ-0000012 від 31.03.2009 на суму 48786,19 грн., ОУ-0000037 від 30.09.2008 на суму 8762,76 грн., ОУ-0000040 від 31.10.2008 на суму 67472,80 грн., ОУ-000043 від 29.1.2008 на суму 74483,22 грн., ОУ-0000048 від 30.12.2008 на суму 67400,02 грн., ОУ-0000004 від 31.01.2009 на суму 74483,22 грн., а також рахунки-фактури №СФ-0000015 від 30.04.2008 на суму 173020,19, СФ-0000017 від 30.05.2008 на суму 31115,52 грн, СФ-0000031 від 30.06.2008 на суму 13795,98 грн., СФ-0000028 від 31.07.2008 на суму 16120,20 грн., СФ-0000035 від 30.08.2008 на суму 30528,96 грн., СФ-0000007 від 28.02.2009 на суму 9637,32 грн., СФ-0000011 від 31.03.2009 на суму 7696,92 грн., СФ-0000014 від 30.04.2008 на суму 109724,40 грн., СФ-0000030 від 30.06.2008 на суму 87417,79 грн., СФ-0000027 від 31.07.2008 на суму 102176,64 грн., СФ-0000034 від 30.08.2008 на суму 193504,90 грн., СФ-0000008 від 28.02.2009 на суму 61085,23 грн., СФ-0000012 від 31.03.2009 на суму 48786,19 грн.,СФ-0000040 від 30.09.2008 на суму 8762,76 грн., СФ-0000048 від 31.10.2008 на суму 67472,80 грн., СФ-000052 від 29.11.2008 на суму 74483,22 грн., СФ-0000055 від 30.12.2008 на суму 67400,02 грн., СФ-0000004 від 31.01.2009 на суму 74483,22 грн. не мають посилання на дату та номер договору, що виключає відношення наданих доказів до даного спору, підставою якого є саме ці договори.
Вивчивши означені докази, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що представлені позивачем акти здавання-приймання робіт (послуг) вимогам, що встановлені для первинного документа, який підтверджує здійснення господарської операції, не відповідають, оскільки не дозволяють достовірно встановити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та містять підпис невідомої особи.
З тексту самих актів не убачається - хто саме є представником замовника, що підписав акти здавання-приймання робіт (надання послуг). В тексті акту відсутні дані про Ф.І.П. та підтвердження його повноважень.
Також в якості доказів наявності заборгованості відповідача позивач надав суду акти звернення розрахунків за договорами №4 та №5 від 04.02.2008 (т.1, арк.с. 71-73).
Акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ також не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Даний акт є, по суті, документом, який містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, проте не може вважатися належним доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, акт звірення розрахунків не підтверджує здійснення господарської операції, не дозволяє достовірно встановити зміст та обсяг господарської операції.
В якості підтвердження надання послуг відповідачу позивачем представлено також податкові накладні (т.2,арк.с. 6-23) та товарно-транспортні накладні (т. 25-56).
Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюються облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладена єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно - транспортні накладні (арк.с25-56), на які посилається позивач, як на доказ здійснення умов договору не містять будь яких виказань на дату та номер договору, тому не можуть бути прийняти судом в якості доказів по даному спору, підставою якого є саме договори №4, 5 від 04.02.2008.
Так, згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (який діяв на дату укладення договорів №4, 5 від 04.02.2012, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із змісту наведеного вбачається, що включення суми ПДВ до податкового кредиту здійснюється підприємством самостійно та є його правом, а не обов'язком, тому реалізовується ним самостійно, тому не може слугувати беззаперечним доказом виконання позивачем своїх обов'язків за договором.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на означене, суд вважає, що позивачем не було представлено належно оформлених, допустимих доказів, які б давали підстави для задоволення його вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу за договорами №№4, 5 від 04 лютого 2008 року, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на Позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Повне рішення складно 07.08.2012
Суддя підпис О.С. Погребняк