ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/1343-2012 07.08.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»
Про визнання відсутнім права на укладення договору суборенди
Головуючий суддя Сівакова В.В.
Судді Ониськів О.М.
Марченко О.В.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»про визнання відсутнім права на укладення договору суборенди № 30/07/10-Д від 30.07.2010.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що під час укладення зазначеного договору відповідач запевнив позивача, що останній має право надавати приміщення в суборенду на підставі договору оренди нерухомості (приміщення) № 29/07/10-ДН від 29.07.2010, укладеного з ТОВ «Агентство нерухомості «СБ-Лекс». Відповідне положення закріплено сторонами в п. 1.2. договору суборенди. Однак, ані під час підписання договору та передачі нежитлового приміщення за актом прийому-передачі, ані під час дії договору суборенди відповідач так і не надав жодних доказів наявності у нього договору оренди нерухомості (приміщення) № 29/07/10-ДН від 29.07.2010, укладеного з ТОВ «Агентство нерухомості «СБ-Лекс». Позивач вважає, що оскільки відповідач не є власником переданого в суборенду майна він не мав законних підстав на підписання договору суборенди № 30/07/10-Д від 30.07.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/1343-2012 та призначено її до розгляду на 16.02.2012.
Відповідач у поданому в судовому засіданні 16.02.2012 відзиві проти позову заперечує та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»має право надавати приміщення в суборенду на підставі Договору оренди нерухомості (приміщення) № 29/07/10-ДН від 29.07.2010, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «СБ-Лекс», п. 6.2 якого передбачено, що орендар за цим договором має право передавати приміщення, що орендуються в суборенду без додаткового погодження з орендодавцем. Також зазначає, що Господарським судом Донецької області розглядалась справа № 37/351пд за позовом TOB «ТД Дефамілье»до TOB «Гамма-Консалтинг»про визнання недійсним договору оренди № 30/07/10-Д від 30.07.2010. Однією з підстав обґрунтування недійсності вказаного договору суборенди було припущення TOB «ТД Дефамільє», що TOB «Гамма-Консалтинг»не має права передавати приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Лузіна, 9 в суборенду. Рішенням у даній справі від 30.01.2012 в задоволені позовних вимог TOB «ТД Дефамільє»було відмовлено в повному обсязі. Також відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що TOB ТД «Дефамільє»припинило виконувати умови договору суборенди належним чином, а саме сплачувати орендну плату за договором, TOB «Гамма-Консалтинг»було змушено звернутися з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди до суду (ухвала господарського суду Донецької області про порушення справи по справі № 38/227 від 19.09.2011), тому в свою чергу подання позовної заяви TOB ТД «Дефамільє»у справі №5011-3/1343-2012 є нічим іншим як намаганням затягнути моменти виплати заборгованості та штрафних санкцій по вказаному договору або уникнути їх виплати взагалі, що є прикладом недобросовісною підприємницької діяльності та порушенням ділової етики та зловживанням процесуальними правами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 16.02.2012, в зв'язку з неявкою представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.02.2012, розгляд справи був відкладений на 15.03.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 15.03.2012, в зв'язку з неявкою представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.02.2012 та ухвалі від 16.02.2012, розгляд справи був відкладений на 05.04.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 05.04.2012 за заявою позивач строк вирішення спору у даній справі продовжено на 15 днів та у зв'язку з неявкою представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.02.2012 та ухвалах від 16.02.2012, від 15.03.2012, розгляд справи був відкладений на 24.04.2012.
Позивачем в судовому засіданні 24.04.2012 подано клопотання про здійснення розгляду справи колегіально.
Ухвалою від 24.04.2012 суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи № 5011-3/1343-2012 колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 доручено розгляд справи № 5011-3/1343-2012 здійснювати колегіально у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 26.04.2012 розгляд справи призначено на 17.05.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 17.05.2012, в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду, розгляд справи був відкладений на 06.06.2012.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 справу № 5011-3/1343-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі : Трофименко Т.Ю. (головуючий суддя), Ващенко Т.М., Домнічева І.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 06.06.2012, в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду, розгляд справи був відкладений на 04.07.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 06.06.2012, в зв'язку з не з'явленням представників позивача і відповідача в засідання суду, розгляд справи був відкладений на 17.07.2012.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 справу № 5011-3/1343-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Ващенко Т.М., Домнічева І.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1343-2012 від 17.07.2012, в зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду, розгляд справи був відкладений на 07.08.2012.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від07.08.2012 справу № 5011-3/1343-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Ониськів О.М., Марченко О.В.
Позивач в судове засідання 07.08.2012 не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.02.2012 та ухвал від 16.02.2012, від 15.03.2012, від 05.04.2012, від 26.04.2012, від 17.05.2012, від 06.06.2012, від 04.07.2012, від 17.07.2012 не виконав.
Відповідач в судове засідання 07.08.2012 не з'явився.
Позивач і відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників позивача і відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача і відповідача не надходило.
В судовому засіданні 07.08.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
30.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє»(суборендар) було укладено договір суборенди № 30/07/10-Д (далі -договір суборенди).
Відповідно до п. 1.1. договору суборенди орендар зобов'язався надати в суборенду за цим договором суборендарю нежитлові приміщення загальною площею 749,0 кв. м., які знаходяться в будівлі, що розташована за адресою : м. Донецьк, вул. Лузіна, 9 (далі -об'єкт).
В п. 1.2. договору суборенди зазначено, що орендар стверджує, що він має право надавати приміщення в суборен6ду на підставі договору оренди нерухомості (приміщення) № 29/07/10-ДН від 29.07.2010, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «СБ-ЛЕКС».
Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Пунктом 1.4. договору суборенди передбачено, що вступ суборендаря у строкове користування об'єктом настає з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту. Орендар зобов'язаний передати суборендарю об'єкт оренди протягом 3 днів з моменту підписання цього договору по акту приймання-передачі об'єкту.
Згідно акту приймання-передачі від 01.08.2010 орендар (відповідач) передав, а суборендар (позивач) прийняв в орендне користування нежиле приміщення за адресою : м. Донецьк, вул. Лузіна, 9, загальною площею 749,0 кв. м.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 6.1. договору суборенди строк дії договору встановлений сторонами з 01.08.2010 по 31.07.2012.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем не підтверджено його право передавати вищевказані приміщення в суборенду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 761 Цивільного кодексу України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
В матеріалах справи наявний договір оренди нерухомості (приміщення) № 29/07/10-ДН від 29.07.2010 (далі -договір оренди), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «СБ-ЛЕКС»як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»як орендарем, відповідно до умов якого орендар (відповідач) приймає в орендне користування 749,0 кв. м. приміщення, які належать орендодавцю на праві власності та знаходяться за адресою : м. Донецьк, вул. Лузіна, 9 зі строком дії до 01.02.2013.
Відповідач прийняв від орендодавця в орендне користування зазначені приміщення згідно акту приймання-передачі від 01.08.2010.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 6.2. договору оренди серед прав орендаря (відповідача) було визначено можливість передавати приміщення, що орендується в суборенду без додаткового погодження з орендодавцем.
Виходячи із змісту наведеного пункту договору оренди орендодавець надав згоду відповідачу передавати приміщення в суборенду.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сторонами доказів в підтвердження того, що договір оренди є недійсним або визнаний таким в судовому порядку не подано, а отже відповідач є особою, яка правомірно набула майнові права на передачу приміщень за адресою : м. Донецьк, вул. Лузіна, 9 площею 749,0 кв. м.
Слід зазначити, що стаття 20 Господарського кодексу України визначає, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, які захищаються зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Однак, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд приходить до висновку що обраний позивачем спосіб захисту про визнання відсутнім у відповідача права на укладення договору суборенди є неправильним, оскільки порушує гарантовані Конституцією України права відповідача на свободу укладення договору.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання або відсутності прав. Якщо суд при розгляді справи встановить, що право позивача не є порушеним (оспореним, невизнаним), він відмовляє у задоволенні позову, адже судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 09.08.2012.
Головуючий суддя судді В.В.Сівакова О.М.Ониськів О.В.Марченко