ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-7/5011-2012 07.08.12
За позовом Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»
до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»
про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 788,36 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Кірсанова К.О. -довіреність № 311-14/38 від 23.12.2011;
від відповідача: не з'явилися;
Публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант Авто»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 788,36 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну ОСОБА_2, яка є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 4 969,21 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 386,17 грн. -пені, 249,55 грн. -3% річних, 551,58 грн. -інфляційних втрат, 1609,50 грн. -судового збору.
Ухвалою від 20.04.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.05.2012.
17.05.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 31.05.2012.
23.05.2012 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи по справі та клопотання про витребування інформації у Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке представник позивача підтримав у судовому засіданні 31.05.2012. Судом задоволено подане клопотання та направлено відповідний запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
31.05.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 14.06.2012.
14.06.2012 відповідь не запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України не надійшла. Представник відповідача у судове засідання 14.06.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі розгляд справи було відкладено на 05.07.2012.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 19.06.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Трофименко Т.Ю.) від 19.06.2012 р. справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 07.08.12 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. у зв'язку з виходом судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано судді Якименку М.М.
Ухвалою від 25.07.2012 справу прийнято до провадження суддею Якименко М.М. та призначено її розгляд на 07.08.2012.
В судове засідання 07.08.2012 представник відповідача повторно не з'явився, був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
30.10.2009 між ОСОБА_3 (далі по тексту - страхувальник) та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(перейменовано в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», далі по тексту - страховик, позивач) був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу, оформлений Полісом № 19 G-0340842 (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки C3 SX», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП -дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.
З матеріалів справи слідує, що 23.12.2009 в м. Києві на вул. І. Кудрі-Чигоріна, на перехресті нерівнозначних доріг, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_3, та транспортний засіб марки «Мерседес 260Є», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (довідка довідки про ДТП від 25.12.2009 № 5591 та звіт № 5313 про належну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 25.01.2010, наявні у матеріалах справи).
Відповідно до Страхового акту № 97607 від 28.01.2010 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 5 479,21 грн. (копія страхового акту в матеріалах справи).
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 5 479,21 грн.
Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2010 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Мерседес 260Є», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5, відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»відповідно до Полісу серія ВС № 4959212, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з Полісу серія ВС № 4959212 (інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ міститься в матеріалах справи) ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(по майну) становить 25 500,00 грн., франшиза -510 грн.
29.06.2010 позивачем на адресу відповідача направлялася претензія на виплату страхового відшкодування (копія листа в матеріалах справи) з проханням компенсувати в порядку регресу витрати позивача по відшкодуванню матеріальної шкоди в розмірі 6 009,21 грн., однак відповідачем відповіді на вимогу не було надано та виплату коштів не здійснено, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 02.02.2010 року на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 83 від 02.02.2010 на суму 5 479,21 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в розмірі 4 969,21 грн.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись ч. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 386,17 грн.
Відповідно до ч. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 386,17 є обґрунтованим, нараховане відповідно до законодавства, тому підлягає задоволенню.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості по регресній вимозі позивачем було нараховано 3 % річних в розмірі 249,55 грн., та 551,58 грн. -інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 249,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 551,58 грн., є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 4 969 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 21 коп. -збитків в порядку регресу, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 17 коп. -пені, 249 (двісті сорок дев'ять) грн.. 55 коп. -3 % річних, 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 58 коп. -інфляційних втрат, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 09.08.2012.