Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2008 р. Справа № 59/203-08
вх. № 7448/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гладка О.В., за довіреністю № 66 від 01.04.2008р.; відповідача - Альошин В.В., за довіреністю б/н від 15.11.2007р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Новомиколаївське", с. Новомиколаївка
до ВАТ "Державний експортно-імпортний банк Україна" в особі ХФ ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Харків
про визнання недійсним договору
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір іпотеки № 6805Z108, посвідчений приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області Томчук С.М., зареєстрований в реєстрі за № 894, з підстав, передбачених ст.229 ЦК України. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію суду надав супровідним листом (вх.20271) витребувані судом докази права власності на передане в іпотеку майно, які долучаються судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти висунутих позовних вимог з підстав наведених у раніш поданому відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає, надав через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України заяву (вх.20612) про долучення до матеріалів справи листа приватного нотаріуса Томчука С.М. № 73 від 28.11.2008р., в якому зазначено, що при посвідченні 09.06.2005р. іпотечного договору №6805Z108, який укладався між ВАТ "Укрексімбанк" і ТОВ "Новомиколаївське" в забезпечення кредитної угоди №6805К35 від 19.04.2005р. на надання невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 165700,00 Євро в договорі була допущена описка, а саме: в п. 1.1. іпотечного договору №6805Z108 від 09.06.2005р., помилково зазначено номер кредитного договору та сума кредиту. В зв"язку з чим нотаріус просив сторін з"явитися для приведення у відповідність договорів.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
09 червня 2005 року між ТОВ "Новомиколаївське" (позивач по справі) та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Харкові (відповідач по справі) був укладений іпотечний договір № 6805Z108, посвідчений приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області Томчук С.М., зареєстрований в реєстрі за № 894. Відповідно до п. 1.1. договору іпотекою забезпечуються всі вимоги відповідача, що випливають із кредитної угоди №6804К35 від 19.04.2005р., укладеної між сторонами, відповідно до якої відповідач, при виконанні позивачем певних її умов, надає позивачу невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 165700000,00 грн., із встановленням відсоткової ставки по кредиту на рівні облікова ставка КфВ+6,0% річних, але не нижче 11,16% річних на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення "25" лютого 2008р.
19 квітня 2005р. між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Харкові та ТОВ "Новомиколаївське" було укладено кредитну угоду №6805К35, відповідно до п. 2.1. якої відповідач цим погодився наумовах, що визначені в угоді, відкрити позивачу невідновлювану кредитну лінію у розмірі 165700,00 Євро терміном дії до 25.02.2008р.
Таким чином у зазначеному вище договорі іпотеки № 68052108, у п.1.1. зазначено кредитну угоду: № 6804К35 від 19.04.2005 року, зазначено ліміт заборгованості у розмірі 165 700 000, 00 грн. Позивач в позовній заяві посилається на те що укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору з зазначеним номером та сумою не існує, в зв"язку з чим просить визнати договір іпотеки недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодаця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою або до закінчення строку дії іпотечного договору. "Основне зобов'язання" - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (ст. 1 ЗУ "Про іпотеку").
Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Вважаємо, що помилка щодо даних про зміст та розмір основного зобов'язання, посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, має істотне значення для сторін іпотечної угоди.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про іпотеку", підставою для іпотеки, яка виникає на підставі договору, є іпотечний договір. Іпотечний договір обов'язково складається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити істотні умови, без яких він вважається неукладеним.
Істотною умовою іпотечного договору є наявність у ньому таких положень, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб"єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
В даному випадку іпотечний договір був волевиявленням обох сторін, дії позивача були спрямовані на передачу нерухомого майна в іпотеку відповідачу для забезпечення зобов"язань за кредитною угодою, що підтверджується наступним:
- у день укладення іпотечного договору (19.04.2005р.) було укладено кредитну угоду №6805К35;
- 28.04.2008р. позивачем у КП "Шевченківського бюро технічної інвентарізації" були отримані витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору, в яких зазначається, що витяги видані по заяві ТОВ "Новомиколаївське" для оформлення договорів застави нерухомого майна, що також підтверджує намір позивача передати нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору (витяги з реєстру прав власності нерухомого майна містяться в матеріалах справи - а.с. 64-74);
- позивачем на укладення іпотечного договору було надано протокол № 37 загальних зборів засновників ТОВ "Новомиколаївське" від 12.05.2005р., в якому зазначається о рішенні передати ВАТ "Укрсіббанк" (філії в м. Харкові) в забезпечення зобов"язань по кредитній угоді №6805К35 від 19.04.2005р. нерухоме майно, що на теперішній час є предметом іпотечного договору (а.с. 46).
- позивачем було надано відповідачу довідкову інформацію відносно нерухомого майна, що передається в іпотеку (лист №12/05/05-Н від 12.05.2005р. - а.с. 48).
В матеріалах справи наявна завірена копія листа приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Томчук С.М. від 04.11.2008р. № 61, в якому нотаріус вказує, що невірне зазначення номеру кредитного договору та суми кредиту є лише опискою, яка може бути виправлена при наявності усіх примірників договору (а.с. 63).
У відповідності до частин 1, 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
При тлумаченні правочину суд вважає за необхідне зазначити, що умови та вислови, які застосовуються в договорі, повинні тлумачитись у світлі всього договору, тобто як його невідокремлювана частка. Розглянувши зміст договору у його сукупності суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до наявних у матеріалах справи копій іпотечного договору та кредитної угоди вони містять у собі назви договорів, місце та дату підписання, вступну частину та розділи, містять у собі назви сторін, їх юридичні адреси, банківські та інші реквізити сторін. В п. 1.1. іпотечного договору є посилання на кредитну угоду №6804К35 від 19.04.2005р., що не відповідає номеру дійсної кредитної угоди. Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем обидва договору (іпотечний договір та кредитна угода) були підписані, суд вважає що він був ознайомлений зі змістом договорів, а значить суд вважає за необхідне визначити, що відповідно до наведеного раніше кредитна угода визначений у п. 1.1. іпотечного договор як за номером №6804К35 від 19.04.2005р., являється кредитною угодою №6805К35 від 19.04.2005р.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Договір іпотеки № 6805Z108 був укладений 09.06.2005р., тобто з дня його укладення минуло більше 3-х років.
03.11.2008р. відповідач у своєму клопотанні (вх.17233) заявив про сплив строку позовної давності.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 213, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення 05.12.2008р.
Справа № 59/203-08