Кіровоградської області
"02" грудня 2008 р.
Справа № 9/246
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/246
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС", Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Будівельників, 36, к. 2
до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Олександріявугілля", Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 77
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Експертне агенство", м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 22/12
про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності
Представники сторін:
від позивача - участі не брав;
від відповідача - участі не брав;
від третьої особи - участі не брав.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" подано позовну заяву, яка містить вимоги наступного змісту:
-визнати дійсним договір купівлі-продажу №2 від 28.08.2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" та відкритим акціонерним товариством "Державна холдингова компанія "Олександріявугілля";
-визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" право власності на будівлю ДЕПО (інвентарний №81001), що знаходиться в м. Олександрія на мікрорайоні Жовтневий.
Відповідач згідно відзиву №350 від 24.10.2008 року на позовну заяву позов визнав та просив суд судові витрати покласти на позивача.
Від третьої особи будь-які пояснення щодо позовних вимог не надійшли.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні в них докази, господарський суд
28.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державна холдингова компанія "Олександріявугілля" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору на підставі результатів аукціону, що відбувся 28.08.2008 року Продавець зобов'язується передати майно у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього кошти на умовах даного Договору.
Пунктом 2. Договору передбачено, що предметом договору є будівля ДЕПО (інвентарний №81001), що знаходиться в м. Олександрія на мікрорайоні Жовтневий.
Згідно п. 3. Договору Продавець зобов'язаний передати будівлю Покупцю у повному обсязі протягом 3 діб з моменту повної оплати Покупцем вартості майна. Перехід права власності відбувається в момент передачі будівель, що оформляється актом прийому-здачі.
За умовами Договору ціна на будівлю ДЕПО (інвентарний №81001) складає 77081 грн. Загальна ціна майна, що продається за цим Договором з урахуванням ПДВ та попередньої оплати в розмірі 10 % від стартової ціни, що була сплачена Покупцем організатору аукціону складає 84711 грн. 20 коп. Покупець здійснює остаточну оплату шляхом перерахування коштів на рахунок покупця до 15.09.2008 року.
Положеннями п. 7.1. Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
На виконання умов Договору позивач здійснив остаточну оплату вартості придбаного майна згідно платіжного доручення від 12.09.2008 року (а.с.40), а відповідач передав позивачу спірне майно, що підтверджується актом №2 від 15.09.2008 року (а.с.12).
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що сторонами виконано умови Договору в повному обсязі, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору; ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору свідчить про невизнання ним права власності товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" на спірне майно. У зв'язку з цим позивач просить визнати дійсним укладений сторонами договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості та визнати право власності на придбане майно.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
В силу вимог статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, оскільки предметом укладеного сторонами Договору є об'єкти нерухомості, даний Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За змістом частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
При цьому, відповідно до частини 2 цієї норми, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, для розгляду спору щодо дійсності вищезазначеного Договору необхідно встановити, чи домовилися сторони щодо усіх істотних умов договору, чи виконані умови договору сторонами, та встановити факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору. Лише за наявності наведених обставин суд може визнати такий договір дійсним і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які ними виконуються.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В обґрунтування ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору позивач послався на те, що листом від 19.09.2008 року він пропонував відповідачу протягом трьох діб посвідчити нотаріально, в тому числі укладений сторонами 28.08.2008 року договір купівлі-продажу №2.
У відповідь на зазначений лист відповідач листом №324 від 19.09.2008 року повідомив про недоцільність такого посвідчення.
Таким чином, позивач фактично поклав на відповідача обов'язок щодо вчинення дій для нотаріального посвідчення договору.
Але, передбачена Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882 з послідуючими змінами, процедура вчинення нотаріальних дій при посвідченні правочинів вимагає явки представників сторін за договором та надання відповідних документів для перевірки обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах.
У разі укладення правочинів представником, перевіряються його повноваження (пункти 14, 15, 16, 41, 42 Інструкції).
З урахуванням наведеного спірний договір не міг бути посвідчений нотаріально за відсутності другої сторони за договором - позивача у справі.
А чинне цивільне законодавство не надає суду право визнати дійсним договір, від нотаріального посвідчення якого ухиляються обидві сторони.
Крім того, відповідно до абзацу 1 статті 38 цієї Інструкції угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна міститься в додатку 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (з послідуючими змінами).
Дослідивши подані сторонами докази господарський суд встановив, що спірний договір не міг бути посвідчений нотаріально за відсутності у відповідача правовстановлювального документа, що підтверджує право власності на відчужуване майно: на будівлю ДЕПО (інвентарний №81001), що знаходиться в м. Олександрія на мікрорайоні Жовтневий.
За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що спірний договір не міг бути посвідчений нотаріально у зв'язку з неможливістю такого посвідчення та ухилення від такого посвідчення обох сторін.
Отже, в частині визнання дійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу №2 слід відмовити.
При вирішенні спору в частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" права власності на спірне майно, господарський суд враховує наступне.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту права є його визнання.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Договір купівлі-продажу №2 від 28.08.2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛТРІКС" та відкритим акціонерним товариством "Державна холдингова компанія "Олександріявугілля" в силу вимог ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України є нікчемним, і, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Будь-який інший правовстановлювальний документ, який би підтверджував право власності позивача на будівлю ДЕПО (інвентарний №81001), що знаходиться в м. Олександрія на мікрорайоні Жовтневий, товариством з обмеженою відповідальністю "Олтрікс" не надано.
З огляду на викладені обставини, у господарського суду відсутні підстави для визнання права власності на вищезазначене нерухоме майно за позивачем.
Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя О.Б. Шевчук