донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.07.2012 р. справа №5006/31/28пн/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючий:Дучал Н.М.
Судді:Богатир К.В.
Склярук О.І.
При секретарі Отцевич В.Ю. За участю представників сторін: від позивача -Пеліхос Є.М., за довіреністю від відповідача - не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від12.06.2012р. (підписано 18.06.2012р.)
у справі№ 5006/31/28пн/2012 (суддя Сковородіна О.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецьк
до проДонецької міської ради, м.Донецьк визнання права власності на газопровід низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32 м, який знаходиться в Петровському районі м.Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання права власності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»на газопровід низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32 м, який знаходиться в Петровському районі м.Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 в районі жилого будинку № 2 знаходиться газопровід низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32 м., збудований у 1967 році, власник якого невідомий. ПАТ «Донецькміськгаз»фактично з 11.08.1983р. обслуговує вказаний газопровід, чим згідно ст. 322 Цивільного кодексу України несе тягар володаря цього майна. Зазначає, що протягом двадцяти восьми років ПАТ «Донецькміськгаз»відкрито та безперервно володіє, користується, утримує та проводить власними силами ремонтні роботи на спірному газопроводі, у зв'язку з чим, на думку позивача, на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України він набув права власності на зазначений газопровід за набувальною давністю. Звернення позивача з листом № 05/1-776 від 21.02.2012р. до Донецької міської ради з метою отримання згоди на визнання права власності на газопровід за набувальною давниною, залишено Радою без відповіді.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2012р. у справі №5006/31/28пн/2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз" до Донецької міської ради про визнання права власності на розподільний газопровід низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32м в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2.
Рішення господарського суду мотивоване не доведеністю позивачем факту, що спірне майно, а саме розподільний газопровід низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32м в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2, було набуте ним у володіння, та, що утримання його здійснювалось за власний рахунок позивача, а також, що газопровід знаходився у володінні безперервно та відкрито протягом п'яти років.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012р. по справі №5006/31/28пн/2012, ухвалити постанову, якою позовні вимоги ПАТ «Донецькміськгаз»задовольнити у повному обсязі.
Скаржник вважає рішення господарського суду Донецької області незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи, якими керувався позивач при зверненні з позовом, а також факт відсутності заперечень відповідача проти задоволення такого позову.
Відповідач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42 ,43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз" здійснює господарську діяльність на підставі Статуту (в новій редакції), зареєстрованого 07.04.2011р. №12661050014003125, який регулює порядок створення, діяльності та припинення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз"., розроблений відповідно Закону України „Про акціонерні товариства", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" та інших законодавчих актів України, що регламентують діяльність акціонерних товариств і визначають економічні та правові основи їх діяльності.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" до приведення своєї діяльності відповідно до Закону України „Про акціонерні товариства" мало найменування Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз", яке було створене відповідно до Наказу державного комітету України по нафті і газу від 11.03.1994р. №93 шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України „Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. 210/93 та Законом України „Про господарські товариства" від 19.09.1991р.(п. 1.2. Статуту).
Згідно наявного в матеріалах справи паспорту розподільчого газопроводу низького тиску, протяжністю 55,32м в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2, газопровід побудований 11.01.1967р. Дані про введення в експлуатацію газопроводу в паспорті відсутні.
Згідно "Відомостей про здійснювані ремонти" у паспорті, з 1983р. по 2003р. здійснювалися огляди газопроводу, ревізії засувки. Дані про ремонтні роботи на газопроводі до паспорту не внесені. Інформація про виконавця робіт в паспорті відсутня.
Бухгалтерською довідкою без номеру та дати ПАТ «Донецькміськгаз»підтверджує, що не є власником газопроводу низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32м, який знаходиться в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2 та на балансі Товариства зазначене майно не значиться.
У зв'язку з тим, що в силу приписів ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, позивач з метою отримання згоди на визнання права власності на вищевказаний газопровід за набувальною давністю листом №05/1-776 від 21.02.2012р. звернувся до Донецької міської ради та просив надати згоду на набуття права власності за ПАТ «Донецькмісьгаз»на газопровід низького тиску діаметром 108мм, протяжністю 55,32м в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 в районі житлового будинку №2. Зазначений лист відповідачем отримано 23.02.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Докази про направлення відповіді на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.
Наполягаючи на сумлінному, відкритому та безперервному протягом 28 років володінні, користуванні, утриманні газопроводу, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», з посиланням на ст. 344 ЦК України, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання за ним права власності на вищевказаний газопровід.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу (ст. 335 Цивільного кодексу України).
Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ст.397 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Наведена правова норма визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків. Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.
Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, позивачем мало бути підтверджено: момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне); обставини, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння; юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача; особу, яка була власником спірного майна або факт безхазяйності означеного майна.
Втім, в матеріалах такі докази відсутні, як і докази, які б підтверджували набуття позивачем у володіння спірного чужого майна, утримання його за власний рахунок та володіння ним безперервно і відкрито протягом 5 років.
Здійснення технічного обслуговування газопроводу, зокрема, ревізії засувки та проведення огляду з допомогою технічних засобів, свідчать лише про факт обслуговування вказаного газопроводу згідно з метою діяльності підприємства - задоволення попиту споживачів на послуги та роботи по газопостачанню, реалізації і транспортуванню газу і газифікації, та не можуть бути доказами володіння позивачем вказаним майном.
Твердження позивача про те, що ним протягом більше 10 років здійснюються заходи з утримання в належному стані спірного майна з метою запобігання аварійних та надзвичайних ситуацій в м.Донецьку, не можуть свідчити про добросовісність його володіння, оскільки вказані заходи є лише діями з обслуговування зазначеного майна, що не може розцінюватися як володіння майном, в тому числі відкрите.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, той факт, що спірне майно в теперішній час не має власника, не є обставиною, з якою пов'язується виникнення права на захист майнового інтересу позивача, шляхом подання позову про визнання права власності на спірне майно.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази порушення або оспорювання відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову позивачеві у задоволенні позову.
З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012р. (підписано 18.06.2012р.) по справі № 5006/31/28пн/2012 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецьк.
Результати апеляційного провадження у справі № 5006/31/28пн/2012 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012р. (підписано 18.06.2012р.) по справі № 5006/31/28пн/2012 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012р. (підписано 18.06.2012р.) по справі № 5006/31/28пн/2012 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.М. Дучал
Судді: К.В. Богатир
О.І. Склярук
Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО