донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.07.2012 р. справа №5006/25/14/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Стойка О.В.
при секретарі Гриньовій О.В.
від позивача:Клочков Д.В. -за дов. № 1 від 17.05.12 р., Ільїна В.В. -за дов. № 1 від 13.07.12 р.
від відповідача:Павлій Л.А. -за дов. № 78 від 03.07.12 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від12.06.2012 року
у справі№ 5006/25/14/2012 (суддя Зекунов Е.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол", м. Донецьк
до відповідачаДочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк
простягнення 342305 грн. 32 коп.
У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк про стягнення 342305 грн. 32 коп.
Позивач заявою від 07.06.12 року збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 320152 грн. 75 коп., пеню у сумі 17287 грн. 89 коп., 3% річних у сумі 3436 грн. 87 коп. та інфляційні у сумі 1427 грн. 81 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол" до Дочірнього підприємства "Донецького облавтодору "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 342305 грн. 32 коп. були задоволені повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Донецького облавтодору "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол" суму основного боргу у розмірі 320152 грн. 75 коп., пеню у розмірі 17287 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 3436 грн. 87 коп. та інфляційні у розмірі 1427 грн. 81 коп.
Відповідач, Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 12.06.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/25/14/2012 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.11 року між ТОВ "Нафтова компанія Технол" (Постачальник) та ДП "Донецкий облавтодор" було укладено договір поставки №1210ДОА, згідно умов якого Постачальник поставляє, а Покупець на умовах викладених у договорі купує технічну олію та мастило. Ціна, якість, найменування та асортимент товару протягом усього строку дії договору визначається в специфікаціях, рахунками, накладними, додатками, додатковими угодами, або іншими документами, що підтверджують узгодження ціни, якості, найменування та асортимент товару.
Пунктом 1.2 договору зазначено, що у разі поставки товару без узгодження умов специфікацією, прийомка Покупцем товару та підписання видаткової накладної уповноваженими особами сторін являється узгодженням сторонами ціни, якості, найменування та асортименту товару.
Розділом 3 сторони передбачили, що Постачальник здійснює поставку Товару на узгоджених з Покупцем умовах. Поставка Товару здійснюється узгодженими партіями згідно замовленню Покупця протягом строку дії договору. Постачальник надає Покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію паспорту заводу-виробника (при необхідності). Датою поставки товару є дата зазначена у видатковій накладній.
Згідно п. 4.1 договору, розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом прямого банківського перерахунку на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на 30 календарних дні з моменту поставки товару.
У відповідності до п. 9.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.14 р.
Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару (нафтопродуктів) відповідачу на загальну суму 566628 грн. 31 коп., що підтверджено видатковими накладними, оформленими належним чином та підписаними уповноваженими представниками сторін, та рахунками-фактурами від 09.11.11 р., 10.11.11 р., 15.11.11 р., 16.11.11 р., 17.11.11 р., 25.11.11 р., 26.11.11 р., 27.11.11 р., 30.01.12 р., 31.01.12 р., 10.02.12 р., 14.02.12 р.
Втім відповідач отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 246475 грн. 46 коп., у зв'язку з чим у останнього перед позивачем існує заборгованість в сумі 320152 грн. 75 коп., що підтверджено матеріалами справи, в тому числі актом звірки розрахунків, складеним станом на 12.03.12 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатками підприємств сторін.
Позивач 04.04.12 р. звернувся до відповідача з вимогою № 3003/209-2 оплатити основну суму боргу, однак відповідач залишив її без відповіді та виконання.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 320152 грн. 75 коп., пені у розмірі 17287 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 3436 грн. 87 коп. та інфляційних у розмірі 1427 грн. 81 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару (нафтопродуктів) відповідачу на загальну суму 566628 грн. 31 коп., що підтверджено видатковими накладними та рахунками-фактурами, однак відповідач отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 246475 грн. 46 коп.
Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за отриманий товар в строки, передбачені договором, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 320152 грн. 75 коп.
При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 6.4. договору за загальний період з 10.11.11 р. по 07.06.12 р. у розмірі 17287 грн. 89 коп., враховуючи заяву про збільшення позовних вимог.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6.4 договору сторони передбачили, що забезпечення виконання зобов»язань покупця щодо своєчасного здійснення передбачених договором платежів, є неустойка, яка сплачується покупцем за порушення строків оплати поставленого Товару у розмірі 1% від вартості невиконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача загальну пеню у розмірі 17287 грн. 89 коп. за загальний період з 10.11.11 р. по 07.06.12 р.(враховуючи те, що розрахунок пені зроблений по кожній поставці товару окремо).
Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 10.11.11 р. по 16.03.12 р. у розмірі 3436 грн. 87 коп. та інфляційні згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з листопада 2011 року по березень 2012 року у розмірі 1427 грн. 81 коп., враховуючи заяву про збільшення позовних вимог.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 1427 грн. 81 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з листопада 2011 року по березень 2012 року та 3% річних за період з 10.11.11 р. по 16.03.12 р. у розмірі 3436 грн. 87 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі та правомірно стягнуто з Дочірнього підприємства "Донецького облавтодору "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол" суму основного боргу у розмірі 320152 грн. 75 коп., пеню у розмірі 17287 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 3436 грн. 87 коп. та інфляційні у розмірі 1427 грн. 81 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012 р. у справі № 5006/25/14/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012 р. у справі № 5006/25/4/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2012 р. у справі № 5006/25/14/2012 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
О.В. Стойка
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.
Ложка Н.Л.