Категорія №5.3
Іменем України
01 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/4990/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Опейкіній Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська" до Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська", звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, в якому просив суд зобов'язати відповідача винести рішення по справі №595 про закриття провадження по справі у зв'язку з недоведеністю зловживання монопольним становищем ТОВ "Шахта "Білоріченська", шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.
В листопаді 2009 року на адресу відповідача надійшли заяви ВАТ ГЗФ "Білоріченська" про порушення антимонопольного законодавства з боку ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" (правонаступником якого є позивач у справі).
15.12.2009 головним спеціалістом Чубатовим С.В. вноситься подання №272 про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".
16.12.2009 приймається розпорядження адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України №01-28/87 у справі №595 про початок розгляду справи.
19.01.2010 начальником ВДР вноситься подання №7 про результати розгляду справи №595 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля", в якому пропонується визнати, що ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" у період січень-листопад 2009 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з подачі та забирання вагонів та послуг з маневрових робіт, що здійснюються з використанням власних під'їзних колій, у територіальних межах частини Луганської області в межах розташування залізничних під'їзних колій Підприємства, з часткою 100 %. Визнати, що дії ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" стосовно надсилання попередження споживачу (ГЗФ) щодо припинення надання йому послуг з подачі й забирання вагонів у випадку несплати вартості за ці послуги та надання актів виконаних робіт і рахунків за вересень, жовтень 2009 р з відображенням в них завищеної їх вартості, обрахованої шляхом неправомірного застосування збільшених (більш, ніж у 2 рази) тарифів по відношенню до діючих тарифів (згідно укладених договорів) є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, які кваліфікуються за пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"' як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинення порушення, зазначеного у пункті 2, накласти на ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" штраф у розмірі 10 (десять) тисяч грн., що становить 588,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Максимальний розмір штрафу згідно законодавства про захист економічної конкуренції може складати 340 тис.грн.
Позивач надіслав заперечення за зазначене подання №02-104 від 28.01.2010.
13.12.2010 начальником ВДР вноситься подання №269 про попередні висновки розгляду справи №595 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".
29.12.2010 позивач подає заперечення №02-2836 на зазначене вище подання від 13.12.2010.
Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджені документально оглянутими в судовому засіданні матеріалами справи №595 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, копії документів з якої залучені до матеріалів даної адміністративної справи.
Позивач в своєму позові, посилаючись на статтю 19 розділу 4 Розпорядження Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 "Про затвердження Тимчасових правил розгляду, справ про порушення антимонопольного законодавства України" зазначає, що "заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику". Таким чином, законом чітко та недвозначно передбачено строк розгляду заяв, отож як через майже 2 (два) роки Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було зазначено підставою для надання документів справу № 595, залишається загадкою. Незрозумілим залишається і той факт, де увесь цей час знаходилася зазначена справа, чи проводилися в її рамках якісь заходи, і яке врешті-решт прийняте рішення за результатами розгляду. Так, у ст.28 Правил зазначено, що розгляд справи може бути зупинено, , про що приймається відповідне розпорядження. «Повідомлення про зупинення справи та його поновлення надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного розпорядження». Жодного повідомлення ані протягом трьох днів, ані протягом іншого строку підприємством отримано не було.
Також позивач зазначає, що статтею 26 Правил передбачається, що «Копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше, ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам». Тобто законодавством чітко та недвозначно встановлено 10-денний строк прийняття рішення по справі, а саме після надіслання товариству подання з попередніми висновками.
Таким чином, зважаючи на те, що подання про попередні висновки було прийнято 13.12.2010 відповідач, на думку позивача, повинен був в 10-денний строк з моменту внесення відповідного подання прийняти рішення у справі №595, що не було здійснено відповідачем до теперішнього часу.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд зобов'язати відповідача винести рішення по справі №595 про закриття провадження по справі у зв'язку з недоведеністю зловживання монопольним становищем ТОВ "Шахта "Білоріченська", шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи позовної заяви та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, серед іншого зазначив, що викладені у адміністративному позові припущення позивача стосовно порушення відповідачем строків розгляду справи № 595, ототожнення позивачем строків розгляду справи зі строком розгляду заяви, посилання на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 вже спростовані як безпідставні та не правові постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2а/1270/2404/2012. Відповідач вважає, що в порядку статті 72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2а/1270/2404/2012 розглядались обставини та строки розгляду справи №595, провадження по якій позивач просить закрити. При цьому колегією судів було зазначено, що конкуренційним законодавством не визначені граничні строки, в які органи Антимонопольного комітету України повинні прийняти рішення у справі.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Стаття 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Позивач не просить суд визнати протиправними дії чи бездіяльність відповідача, він просить лише зобов'язати відповідача прийняти певне, конкретне рішення по справі №595 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому не зазначає, яким чином не прийняття такого рішення порушує його права.
Суд вважає, що в даному випадку права позивача не порушені відповідачем, права позивача можуть бути порушені лише рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Будь-яке рішення у справі №595 не прийняте, а отже, у позивача на даний час відсутній сам предмет оскарження.
Крім того, слід зазначити, що статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
накладення штрафу;
блокування цінних паперів;
усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;
оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
закриття провадження у справі.
Статтею 49 цього ж закону визначено підстави закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції:
справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні;
не встановлено відповідача або його місцезнаходження;
відповідача - юридичну особу ліквідовано;
вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача;
не доведено вчинення порушення;
є інші підстави, передбачені законом.
Отже, діючим законодавством передбачена велика кількість можливих рішень за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Позивач же в своєму позові просить суд зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення про закриття провадження по справі у зв'язку з недоведеністю зловживання монопольним становищем ТОВ "Шахта "Білоріченська", шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Таким чином позивач, фактично пропонує суду перебрати на себе функцію суб'єкта владних повноважень - Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, та прийняти судове рішення, яке за своєю суттю буде підміняти рішення відповідного державного органу у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, що є неприпустимим.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська" до Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 03.08.2012.
Суддя А.М. Каюда