КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
27 червня 2012 року Справа № 1170/2а-1672/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Чайка" про стягнення коштів, -
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий позашкільний оздоровчий заклад "Чайка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 318,75 грн. та пені у розмірі 71,82 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позов мотивовано тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не було зайнятим 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда. У зв'язку з цим відповідачеві нараховано адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 13318,75 грн., а також пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 71,82 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Уточнила, що дійсною назвою відповідача є товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Чайка".
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що основний штат працівників ТОВ ДЗОВ "Чайка" у 2011 році складав 4 особи, інші працівники приймалися на роботу тимчасово, зокрема влітку на період до трьох місяців. Стверджуючи, що товариство не зобов'язано виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, просив суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Чайка" з 24.03.03 зареєстроване як юридична особа Гайворонською районною державною адміністрацією, перебуває на обліку в Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Встановлено, що 28.02.12 відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 16 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 213,1 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 13,3 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн. (а.с. 8).
Вирішуючи спір про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 318,75 грн., нарахованих позивачем, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості, зокрема, на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. (ч.5 ст.19 Закону).
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.(ч.9 ст.19 Закону).
Частиною 1 ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч.4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд враховує, що за своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (ст. 217 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць,
- створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством,
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів,
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст.18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведені норми свідчать, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено звітом відповідача форми №10-ПІ, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2011 рік у кількості 16 осіб, відповідно до нормативу, визначеного ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємстві відповідача у 2011 році мав бути працевлаштованим 1 інвалід, однак жоден не працював.
У судовому засіданні відповідач визнав ту обставини, що у 2011 році на підприємстві не використовувалася праця інвалідів та не вживалися заходи до їх працевлаштування. Воднораз, заперечив свій обов'язок забезпечувати норматив працевлаштування інвалідів, передбачений ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", посилаючись на те, що основний штат працівників товариства у 2011 році склав 4 особи, а решта працівників залучалися до виконання сезонних робіт улітку. Відображення у рядку 01 звіту форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 2011 рік середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу 16 осіб пояснив помилкою при його заповненні.
Згідно з п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.07 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.02.07 за №117/13384, форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).
Відповідно до п.3.1 цієї Інструкції у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.05 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.05 за №1442/11722 (надалі - Інструкція №286) .
Відповідно до п.2.1 Інструкції №286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Пунктом 3.2 Інструкції №286 передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
Воднораз, згідно з пп. 3.2.1 п.3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.
Підпунктом 3.2.2 п.3.2 Інструкції №286 передбачено, що при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Відповідно до пп. 3.2.5 п.3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Під час розгляду справи ТОВ ДЗОВ "Чайка" не надало суду жодного доказу того, що при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2011 рік у звіті форми №10-ПІ допущена помилка і у дійсності цей показник інший /менший. Як пояснила суду представник позивача, до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів виправлений звіт відповідачем не подавався.
За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Вчинивши це господарське правопорушення, відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для його недопущення. Зокрема, відповідачем суду не надано доказів виділення та створення робочих місць для працевлаштування інваліда, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації його працевлаштування, інших доказів, які б свідчили про виконання ним своїх обов'язків щодо забезпечення прав інваліда на працевлаштування. Тому, згідно з ч.2 ст. 218 ГК України відповідач має нести відповідальність, передбачену законом, у виді сплати адміністративно-господарських санкцій, визначених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Зважаючи на те, що відповідач у поданому звіті форми №10-ПІ не вказав суму адміністративно-господарських санкцій, належних до сплати за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, враховуючи правила п.3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.07, суд погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком, відповідно до якого заборгованість відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій становить 13 318,75 грн. (а.с. 9).
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 71,82 грн., суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідачем на день розгляду справи адміністративно-господарські санкції не сплачено.
Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.07 №223, п.2.2 якого передбачено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з п.3.1 вказаного Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу. (п. 3.6 Порядку).
Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) роботодавцем коштів, в тому числі за рішенням суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що на час подання позовної заяви у позивача не виникло права на нарахування та стягнення пені в зв'язку з відсутністю сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій. Відтак розрахунок пені, заявленої до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 71,82 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 2 ст. 20 Закону, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 9, 10 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Положенням про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженим 26.05.11, передбачено, що відділення є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів (п.1 Положення). Згідно з п.5 Положення відділення відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям господарських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю. (а.с. 10-12).
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 318,75 грн., у позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 71,82 грн. слід відмовити.
Судові витрати сторонами у справі не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Чайка" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 318, 75 грн. (тринадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 75 копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 02.07.12.