м.Вінниця
30 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/3254/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни, за участю:
секретаря судового засідання: Ковцун Ольги Мірчевни
позивача: не прибув (заява без участі)
відповідача: Лимар А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області
до: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Шаргородському районі Вінницької області
про: зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області (далі - позивач) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Шаргородському районі Вінницької області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячну державну адресну допомогу до пенсії в загальній сумі 154 120,92 грн. та стягнення даної суми.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності. В заяві також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на заперечення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 123-124).
Вислухавши думку представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячну державну адресну допомогу до пенсії, суд встановив наступне.
16.05.2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -Порядок №5-4/4).
Відповідно до п.п. 5, 6, 7 Порядку № 5-4/4 органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Враховуючи зазначений вище факт відсутності затвердження нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" спеціального порядку вирішення спорів, пов'язаних з проведенням відшкодування витрат між двома страховиками, суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 55 цього Закону, де визначено, що спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.
Порядком № 5-4/4 також не передбачено способу врегулювання спірних відносин, які виникли у цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки витрат розраховано на відсутність спору.
Таким чином, вбачається, що у разі незгоди на підписання актів зі сторони Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України спірні суми підлягають відшкодуванню за додатковим погодженням на централізованому рівні між страховиками або в судовому порядку шляхом зобов'язання до відшкодування та стягнення спірних коштів з Фонду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячну державну адресну допомогу до пенсії та відмовляє в задоволенні вимог в цій частині.
Щодо вимоги стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шаргородському районі на користь управління Пенсійного фонду у Шаргородському районі кошти в сумі 154 120,52 грн., суд встановив наступне.
Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області просить стягнути із відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шаргородському районі Вінницької області суму в розмірі 154 120,52 грн. Зазначену суму відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шаргородському районі Вінницької області не визнає як таку, що підлягає відшкодуванню позивачу.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Як вбачається з актів щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного, сума виплаченої адресної допомоги, яка підлягає відшкодуванню відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шаргородському районі Вінницької області з січня 2011 року по квітень 2011 року становить 153 124,07 грн., сума виплаченої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД, яка підлягає відшкодуванню з січня 2011 року по квітень 2011 року становить 387,08 грн., сума витрат на виплату пенсії ОСОБА_2, яка підлягає відшкодуванню з січня 2011 року по квітень 2011 року становить 609,36 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Про деякі питання пенсійного забезпечення" встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Таким чином, п. 4 Порядку визначений виключений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Крім того, форма акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (Додаток 3 до Порядку), і включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги не передбачає.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно врахувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону №1105-ХІV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
З урахуванням вищенаведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат в сумі 153 124,07 грн. понесених управлінням Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області та пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат виплаченої пенсії громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період з січня 2011 року по квітень 2011 року в сумі 387,08 грн. та витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 в сумі 609,36 грн., то суд прийшов до висновку про задоволення даної частини позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Таким чином, з огляду на вказану норму Закону та матеріали справи, громадяни, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР мають право на відшкодування шкоди, за законодавством України.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 Закону № 1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
З цього вбачається, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати.
Згідно частини 2 статті 24 вказаного Закону № 1105-ХІV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на виплату пенсій громадянам СНД, які переїхали в Україну, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання пов'язане із встановленням нею трудових обов'язків.
Суд також вважає за потрібне задовольнити позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі в частині стягнення з відповідача витрат у розмірі 609,36 грн. на виплату пенсії ОСОБА_2, як пенсіонерки син якої загинув на виробництві, оскільки не взяття відповідачем на облік витрат по даному пенсіонеру суперечать приписам ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Крім того, матеріали справи містять копію акту про нещасний випадок ОСОБА_3 (сина ОСОБА_2.), завіреної належним чином позивачем, що також свідчить про обов'язок відповідача відшкодувати витрати по зазначеному пенсіонеру.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шаргородському районі Вінницької області на користь Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області 996,44 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 44 коп., з них: 387 (триста вісімдесят сім) грн. 08 коп. - витрати на пенсії внаслідок нещасного випадку, що стався на території СНД ; 609 (шістсот дев'ять) грн. 36 коп. - витрати на виплату пенсії ОСОБА_2
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна