вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
07 серпня 2012 р. Справа №2а-7759/12/0170/10
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця,
Державна податкова інспекція в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що остання в порушення вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про систему оподаткування" більше року не надає до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим податкової звітності, а саме: декларації про доходи громадян та інші бухгалтерські документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків.
Позивач у судове засідання 07.08.2012 року явку представника не забезпечив, сповіщений належним чином, надав клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника за наявними матеріалами у справі, зазначив, що підтримує позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання, яке відбулося 07 серпня 2012 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за останньою відомою адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному растрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до вимог ст. 33 КАС України.
Суд, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючі клопотання позивача щодо розгляду справи за його відсутністю, керуючись положеннями ч.4 ст.122, ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб'єктами господарювання.
Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону державна реєстрація фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована 12.05.2004 року як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.
Як свідчать матеріали справи відповідач, ОСОБА_1, перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим ДПС.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, фізичною особою - підприємцем, що зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього розповсюджується дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-ІV, у тому числі в частині перереєстрації і припинення реєстрації.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Здійснюючи господарську діяльність, громадянин-підприємець згідно частини 6 статті 128 Господарського кодексу України зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.
Вивчивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши законодавство, що діяло на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та на момент винесення судового рішення, суд встановив наступне.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року (який діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно з підпунктами "а", "в", пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від № 889-IV (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.
Відповідно до пп. "г", п. 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.
Суд підкреслює, що на час прийняття судового рішення по справі вказані Закони України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, "Про податок з доходів фізичних осіб" від № 889-IV, "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III втратили чинність. Правові норми, що регулюють спірні правовідносини, знайшли своє відображення у Податковому кодексі України № 2755 від 02.12.2010 року, що набрав законної сили з 01.01.2011 року.
Таким чином, ОСОБА_1, маючи статус суб'єкта господарювання, зареєстрована у встановленому законом порядку в якості платника податків, зобов'язана щорічно подавати декларації на доходи фізичних осіб до 01 квітня року, наступного за звітним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 останню декларацію про доходи надавав до податкових органів 21.04.2008 року. Цей факт підтверджується довідкою з питань неподання податкової звітності № 1717/9 від 10.07.2012 року.
Згідно довідки Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим ДПС від 10.07.2012 року за № 1760/90 відповідач станом на 10.07.2012 року не має заборгованості перед бюджетом, а також не має відкритих рахунків в установах банків.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 під час здійснення господарської діяльності не виконала вимоги ст. 67 Конституції України, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, пунктів 2, 3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, підпунктів "а", "в" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІУ, п. п. "г" п.4.1.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р., № 2181 І (що діяли на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 з 21.04.2008 року не надає декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби у суду є підстави для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та позов підлягає задоволенню у повному обсязі .
Згідно п.п. 20.1.12 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251 від 25.06.1991 року, що діяв на час реєстрації фізичної особи - підприємця у якості платника податків, передбачена відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Згідно п.п. 47.1.2. ст. 47 ПК України фізичні особи - платники податків несуть відповідальність в тому числі за неподання податкової звітності контролюючим органам, у випадках, передбачених законом.
Ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.
Проаналізувавши дані поняття, суд дійшов висновку, що припинення фізичної особи є одним з різновидів адміністративної відповідальності фізичної особи - підприємця відповідно до діючого законодавства України.
Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення фізичної особи - підприємця.
Відповідно до частини 2 статті 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-ІV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, підставами для ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в день набрання таким рішенням законної сили, направляє копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованої рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим від 06.10.2004 року.
3. Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією суб'єкта господарювання у встановленому законом порядку і подати органу державної реєстрації документи, відповідно до частини 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.