Справа № 0549/3854/2012
03 серпня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі :
головуючої-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Воробйової І.О.
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю представника ВВД ФСС Матеріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі (далі -ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на вугільних підприємствах у м.Торезі більше 25 років і отримав професійну хворобу - хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів, легенева недостатність, що підтверджується довідкою МСЕК від 29.07.2004р., якою встановлено 30% втрати професійної працездатності первинно безстроково. Внаслідок професійного захворювання йому заподіяні фізичний біль, душевні страждання, порушені його особисті немайнові права на безпечну працю, охорону здоров'я, порушена його нормальна життєдіяльність. Він постійно зазнає біль у легенях, спині, ногах, особливо при зміні погоди, у нього постійний кашель, він не може жити без ліків для дихання, йому заборонений тяжкий фізичний труд, переохолодження, він не може спілкуватися з друзями, допомагати рідним. Йому доводиться пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень, він вимушений звертатися за допомогою в медичні установи. Через усе це у нього з'явилася дратівливість, порушився сон, і це дезорганізує його життя, негативно позначається на нервовій системі.
Згідно з ст.ст.1,5,6,13,21,28, ч.3ст.34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105, а також Рішення Конституційного суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004р. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, повинне здійснюватися Фондом, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Страховий випадок з позивачем стався до набрання чинності нормативними актами щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди, тому відповідно до ст.58 ч.1 Конституції України та ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Згідно з п.п.1,3 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушених особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. У вказаному Законі України №1105 не зазначено, що для відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва чи профзахворювання особам, яким встановлена стійка втрата працездатності, необхідний висновок відповідних медичних органів, зокрема МСЕК. Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. моральна шкода потерпілого полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні і фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Втратою працездатності йому заподіяно моральну шкоду, просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 9000грн.
У судове засідання позивач ОСОБА_4., повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи не з'явився, до суду надав заяву, в якій вказав, що свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, направив свого представляти його інтереси, справу просив розглянути у його відсутність (а.с.24).
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснила, що в результаті отриманого професійного захворювання у позивача повністю змінилося життя і йому довелося докладати додаткові зусилля для організації свого життя, просила стягнути на користь позивача з відповідача моральну шкоду у розмірі 9000грн.
Представник відповідача ВВД ФСС Материна О.О. пояснила, що ВВД ФСС здійснює страхові виплати позивачу згідно з висновком МСЕК від 29.07.2004р., яким йому встановлено 25% в зв'язку з трудовим каліцтвом, що сталося 24.02.1994р. (МСЕК 01.02.1995р.-25%), та 30 % в зв'язку з професійним захворюванням, що виявлено в липні 2004р., про що складено акт №52 від 12.07.2004р., з 22.07.2004р. безстроково. Висновком ЛЕК встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології, легенева недостатність 1-2 ступеню, ще виявлені загальні захворювання. Висновком МСЕК встановлено потреба в додаткових витратах на санаторно-курортне та медикаментозне лікування, але позивач з заявою про направлення до санаторію або відшкодування коштів на лікування до них не звертався. Позивач отримує страхові виплати за 30% втрати працездатності в розмірі 782грн.04коп., одноразова страхова виплата склала 10640грн.
Згідно з ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд був повинен відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, що не привели до втрати працездатності. Відповідно до п.п. «е»п.1 ст. 21 Закону, Фонд виплачував грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, тому має доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а і її розмір.
Відповідно до Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Мінохорони здоров'я України від 22.11.1995р. № 212 на МСЕК покладено, серед іншого, встановлення факту спричинення моральної шкоди. відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи. У виписці з акту огляду первинного МСЕК від 22.07.2004р. факт заподіяння моральної шкоди позивачу не встановлений і інших медичних документів позивач у судове засідання не надав
На підставі ст.ст.1,5 і ч.3 ст.28 зазначеного Закону страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому незалежно від утрати ним професійної працездатності і, отже, довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку відшкодування потерпілому страхових виплат і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. У позові відсутні посилання на те, у чому полягає завдання моральної шкоди позивачеві з боку Фонду, не обґрунтовано її розмір та не надано підтверджуючих доказів. Позивач отримав професійне захворювання працюючи на підприємстві вугільної промисловості, а на теперішній час склалася ситуація, коли існує заборгованість по внескам відповідної шахти перед Фондом. На час розгляду справи набрав чинності Закон України від 23.02.2007р. № 717-У, яким скасовані статті ЗУ „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві....", що передбачали відшкодування моральної шкоди Фондом. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок роботодавця. У зв'язку з виключенням дії норми Закону України від 23.09.1999р. № 1105-XIV в частині відшкодування Фондом моральної шкоди, в бюджет Фонду на 2011-2012 роки кошти на здійснення виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди не включені. Позивачем не надано доказів про наявність у нього моральної шкоди. Просила у позові позивачу відмовити.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивач працював:
- з 16.07.1979р. по 26.10.1979р. на ш.ім.Лутугіна ВО «Торезантрацит»підземним електрослюсарем,
- з 31.10.1979р. по 30.11.1981р. проходив службу в рядах Радянської Армії,
- з 15.02.1982р. по 04.03.1985р. на ш.ім.Кисельова»ВО «Торезантрацит»підземним електрослюсарем,
- з 18.03.1985 р. по 15.10.1999р. на ш.ім. Лутугіна ВО «Торезантрацит»електрослюсарем підземним, гірничим робочим очисного забою під землею та звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України,
- з 27.10.1999р. по 12.10.2002р. гірничим робочим очисного забою під землею на ДВАТ «Шахта «Шахтарська Глибока»;
- з 18.11.2002 р. по 02.08.2004 р. гірничим робочим очисного забою під землею на шахті ім.Кісельова ВО «Торезантрацит, звільнений з причини невідповідності виконуваної роботи, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи,
- з 26.08.2004р. по 29.11.2004р. електромонтером ВП УПТС ДП "Торепзантрацит"
- з 11.12 2007р. по 09.10.2008р. вантажником залізничних вагонів на дільниці ПТК (а.с.8,9,10).
Висновком МСЕК від 29.07.2004р. ОСОБА_4 визнаний інвалідом третьої групи, йому встановлена ступінь втрати професійної працездатності -55% з 22.07.2004р. безстроково, з них: 30 % - первинно профзахворювання, 25% - повторно трудове каліцтво, визначена потреба в додаткових видах допомоги, а саме: у санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні ( а.с.11).
Позивач перебував на лікуванні в ОКБПЗ м. Донецька з 12.11.2003р. по 21.11.2003р. з діагнозом: хронічний бронхіт у фазі ремісії, легенева недостатність першого ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією. Даних про наявність пиловий патології легенів в даний час немає (а.с.14,15).
Позивач двічі перебував на стаціонарному лікуванні в ДСП № 3 з приводу хронічного бронхіту з фазою загострення з 02.01.2004р. по 14.01.2004р., з 27.04.2004р. за 08.05.2004 р. ( а.с.17).
У виписці з історії хвороби позивача вказано, що він знаходився на лікуванні в ЦБ м. Тореза з 26.02.2004р. по 12.03.2004р. з діагнозом: хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення, емфізема легень, гіпертонічна хвороба другої стадії, повільно прогресуючий перебіг, атеросклеротичний кардіосклероз (а.с.15).
У виписному епікризі ОКБПЗ м. Донецька вказано, що позивач перебував на лікуванні з 04.06.2004р. по 18.06.2004р. Поступив зі скаргами на кашель з мокротою, одишку при фізичному навантаженню, біль у грудині, слабкість, головні болі, головокружіння, біль у суглобах та кістках. Встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пиловий етіології, друга стадія, загострення, емфізема легенів, легенева недостатність першої-другої ступенів - професійне захворювання. Супровідний: гіпертонічна хвороба другої стадії, повільно прогресуючої течії. Протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, токсичними газами, важка фізична праця (а.с.12- 13).
У виписці з амбулаторної картки вказано, що позивач під наглядом поліклініки перебуває з 2006р., неодноразово лікувався у стаціонарі та амбулаторно, має скарги на кашель з важко відокремлюваної мокротинням, посилення задишки при прискореній ходьбі, загальну слабкість, пітливість, біль у грудній клітці (а.с.18-21). Також перебував на обліку у хірурга щодо перелому гомілкової кістки без зсуву 47 днів з 08.08.2008р., що підтверджує протокол ЛКК № 161 від 18.08.2008р. (а.с.22) з продовженням лікарняного листка на 89 днів, що підтверджено протоколом засідання ЛКК від 23.09.2008р. (а.с.23).
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, судом встановлено, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач вимушений часто перебувати на лікуванні, висновком МСЕК йому встановлені обмеження: протипоказана тяжка фізична робота, робота в підземних умовах, у контакті з токсичними речовинами; встановлена 3 група трудового каліцтва, потреба у додаткових видах допомоги -санаторно-курортне та медикаментозне лікування. В результаті порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя (виконання домашньої фізичної роботи, зайняття спортом, активного способу відпочинку на вихідних та відпустці разом з сім'єю та друзями), порушена його психіка, не спить ночами, переживає. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу потрібно докладати додаткові зусилля.
Відповідно до ст.1,3,21,43ч.4, 46ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ч.2ст.46).
Відповідно до ст.1,21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р.№1105 на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України покладений обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяним умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати.
Відповідно до ст.21 п.1 п.п. «е»та ст.28 вказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Відшкодування моральної шкоди застрахованим є особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст.1 вказаного Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 положення ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»необхідно розуміти як визначення порядку, процедури й розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку -лише у випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21 і ч.3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботі за своєї професією (фахом) і кваліфікацією.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.
Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, через що він отримав професійну хворобу на виробництві. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає: у фізичних стражданнях через відчуття фізичного болю; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я й необхідністю постійного лікування, у зв'язку з встановленням йому 30% втрати професійної працездатності та 3 групи інвалідності, він зафіксований на своїх почуттях у зв'язку з захворюванням, що викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати за отриманою професією, виконувати домашню роботу; у моральних стражданнях у зв'язку неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплювань. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу потрібно докладати додаткові зусилля.
Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, установлена висновком МСЕК, уже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
З огляду на викладене, суд оцінює доводи представника відповідача ВВД ФССС, наведені в спростування позовних вимог, про те, що ВВД ФСС відшкодовується тільки моральна шкода, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, і тільки на підставі висновку медичних органів, як не засновані на законі і не вбачає обґрунтованих підстав направлення позивача до МСЕК для встановлення факту та ступеню моральної шкоди.
Суд не приймає до уваги і посилання представника відповідача на те, що ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік»зупинено дію ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і що це є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимог для відшкодування моральної шкоди. Аналогічно на посилання представника відповідача на ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік». Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Тобто вони застосовуються до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності. Тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяним позивачу професійним захворюванням.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: обставини хвороби позивача у зв'язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому фізичний біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення МСЕК 30% втрати працездатності, 3 групи каліцтва, обмеження у праці та необхідність подальшого лікування; звільнення позивача з роботи за станом здоров'я і відсутність роботи у теперішній час. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею.
Необхідно врахувати велике значення негативних змін, які відбулися у нього в житті та його сім'ї (він не може як раніше матеріально забезпечувати сім'ю, проводити вільний час), що йому доводиться докладати значних зусиль по організації свого життя та сім'ї, що його моральні страждання носять тривалий та значний характер. Ті зміни, які наступили у його здоров'ї, житті є значними. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила основні особисті права позивача: право на життя, право на охорону здоров'я, тощо.
Суд вважає, що позивачеві заподіяні істотні моральні страждання, які підлягають відшкодуванню, і з урахуванням вказаних конкретних обставин справи позов підлягає задоволенню у в повному обсязі, з ВВД ФСС на користь позивача необхідно стягнути у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди суму 9000 грн.
Відповідно до п.п.18 пр.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України звільнені від сплати судового збору. Тому з відповідача не підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.1, 3, 21 ,43ч.4, 46ч.1 Конституції України, ст.1,21,28,ч.3ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України «Про охорону праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4, ст.ст. 10,11,15,60,79,88,209, 210,212, 214,215,223,292,294 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 9000грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т. В. Стріжакова