Справа № 2/442/242/12
18.07.2012 року смт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Тетеревятникова А.П., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права на приватизацію квартири та права власності,
ОСОБА_1 звернулися до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 в с-щі Томаківка Дніпропетровської області.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням виконкому Томаківської районної ради депутатів трудящих Дніпропетровської області в 1963 році на сім'ю ОСОБА_4: її діда та бабу у складі 6 осіб було надано 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1. В склад сім'ї її діда входили батько, ОСОБА_4, який з дня отримання житла проживав у квартирі та її мати, ОСОБА_5 , яка проживала в квартирі з часу реєстрації шлюбу з батьком .
Вселення сім'ї ОСОБА_4 в дану квартиру відбулось на підставі відповідного рішення виконкому та ордеру, які на цей час не збереглися .
Але той факт, що квартиру вони отримали на законних підставах і відповідно до чинного на той час житлового законодавства підтверджується іншими належними письмовими доказами. Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України (1963 року), який діяв на час отримання житла, з сім'єю ОСОБА_4, як особами, що отримали ордер на вселення в квартиру, 10 січня 1964 року в письмовій формі був укладений договір найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих. Такі договори найму житлових приміщень укладались управлінням будинками тільки з особами, яким були видані ордери на вселення в квартири. Укладання договорів найму житлових приміщень було обов'язковим як для квартиронаймачів, так і для управління будинками, що слідує із п.1 Інструкції про порядок укладання договорів найму жилих приміщень у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних кооперативних і громадських організацій Української РСР, яка була затверджена міністерством юстиції УРСР 18 грудня 1962 року.
З часу отримання цієї квартири сім'я ОСОБА_4 і проживала в ній. Склад сім'ї змінювався, і на час звернення з позовом до суду , зареєстрованою в цій квартирі являються вона та її неповнолітні діти.
Постійно, з 1997 року проживаючи в цій квартирі, вона до цього часу не скористались своїм правом на приватизацію займаної нею та неповнолітніми дітьми квартири відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року „Про приватизацію державного житлового фонду ."
Томаківська селищна рада, яка є відповідачем у справі, відмовила їм в наданні своєї згоди на приватизацію займаної ними квартири на тих підставах, що будинок по АДРЕСА_1, в якому вона проживає, не перебуває у господарському віданні та оперативному управлінні селищної ради. В зв'язку з цією відмовою питання про визнання за нею та її неповнолітніми дітьми права на приватизацію квартири можливо вирішити тільки в судовому порядку .
Вважає, що має право на безоплатну приватизацію житла, виходячи з наступних правових підстав.
На час отримання сім'єю ОСОБА_4 квартири вона перебувала у загальнодержавному житловому фонді, бо на той час (1963 рік) іншої форми власності на житловий фонд (за виключенням житлового фонду колгоспів) згідно до Цивільного кодексу України (1963 року) не існувало.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року №891, якою було затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, будинок №5 по вулиці Шевченка в смт. Томаківка Дніпропетровської області мав бути переданий у комунальну власність, тобто на баланс селищної ради. Оскільки своєчасно передача будинку у комунальну власність не була проведена, то ця обставина і є перешкодою для приватизації ними квартири .В теперішній час можливість передачі будинку у комунальну власність виключена, з причин банкрутства та ліквідації колишнього комбінату комунальних підприємств, у повному господарському віданні якого і знаходився їх будинок .
Квартира, в якій в теперішній час вона проживає з неповнолітніми дітьми, в липні 1997 року була незаконно приватизована іншими особами, які проживали в ній як квартиранти, бо в зв'язку з тимчасовим проживанням в районах Крайньої Півночі її батьки в установленому законом порядку бронювали займане їхньою сім'єю житло, а квартиру здавали іншим особам по договору піднайму .
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 року були поновлені житлові права її батьків та їх неповнолітніх дітей, в тому числі і її, на право проживання в квартирі АДРЕСА_1.
Суд визнав незаконною приватизацію їхньої квартири іншими особами та виселив їх без надання іншого житлового приміщення .
Встановлені рішенням суду від 31 жовтня 1997 року факти щодо права їх сім'ї на квартиру АДРЕСА_1, не потребують доведення у цивільній справі по її заяві щодо права на приватизацію квартири є такими, що підтверджують правомірність та обгрунтованість пред'явленого нею позову.
Вказані вище обставини свідчать про те, що будинок по АДРЕСА_1, відносилась до загальнодержавного житлового фонду, а тому вона з дітьми має право на приватизацію займаної ними квартири відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року „Про приватизацію державного житлового фонду ."
Згідно зі ст.3 вказаного вище Закону квартира у межах встановлених законом норм передається безоплатно: 21 кв. метр загальної площі на кожного члена сім'ї та додатково 10 кв.метра на сім'ю . Їхня сім'я, члени якої мають право на приватизацію житла, складається із 3-х осіб. Загальна площа квартири становить 55.3 кв.метра (що вбачається із договору найму житлового приміщення від 10.01.1964 року), тобто виходячи із встановлених норм безоплатної приватизації житла, вона з дітьми має право на отримання у спільну часткову власність займаної ними квартири безоплатно.
У своїй письмовій заяві позивачка просить суд розглянути справу за їх відсутності та відсутності її неповнолітніх дітей у судовому засіданні, наполягає на задоволенні позову.
Представник Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області в своїй заяві просить суд вирішити справу за його відсутності, проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, з врахуванням позиції сторін, суд дійшов того висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням виконкому Томаківської районної ради депутатів трудящих Дніпропетровської області в 1963 році на сім'ю ОСОБА_4: діда та баби позивачки у складі 6 осіб було надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. В склад сім'ї діда позивачки входили її батько, ОСОБА_4, який з дня отримання житла проживав у квартирі та її мати, ОСОБА_5 , яка проживала в квартирі з часу реєстрації шлюбу з її батьком.
Відповідно до ст. 281 ЦК України (1963 року), який діяв на час отримання житла, з сім'єю ОСОБА_4, як особами, що отримали ордер на вселення в квартиру, 10 січня 1964 року в письмовій формі був укладений договір найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих. Укладання договорів найму житлових приміщень було обов'язковим як для квартиронаймачів, так і для управління будинками, що слідує із п.1 Інструкції про порядок укладання договорів найму жилих приміщень у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних кооперативних і громадських організацій Української РСР, яка була затверджена міністерством юстиції УРСР 18 грудня 1962 року.
З 1997 року проживаючи постійно у вказаній квартирі, позивачка до цього часу не скористались своїм правом на приватизацію займаної нею та її неповнолітніми дітьми квартири відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року „Про приватизацію державного житлового фонду ."
Томаківська селищна рада, відмовила їм в наданні своєї згоди на приватизацію займаної ними квартири на тих підставах, що будинок по АДРЕСА_1, не перебуває у господарському віданні та оперативному управлінні селищної ради.
На час отримання сім'єю ОСОБА_4 квартири, вона перебувала у загальнодержавному житловому фонді, бо на той час іншої форми власності на житловий фонд (за виключенням житлового фонду колгоспів) згідно до Цивільного кодексу України (1963 року) не існувало.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року №891, якою було затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, будинок АДРЕСА_1 мав бути переданий у комунальну власність, тобто на баланс Томаківської селищної ради. Оскільки своєчасно передача будинку у комунальну власність не була проведена, то ця обставина є перешкодою для приватизації позивачами квартири.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 року поновлені житлові права батьків позивачки та їх неповнолітніх дітей, в тому числі і її, на право проживання в квартирі АДРЕСА_1. До цього, суд визнав незаконною приватизацію їхньої квартири іншими особами та виселив їх без надання іншого житлового приміщення .
Встановлені рішенням суду від 31 жовтня 1997 року факти щодо права сім'ї позивачки на квартиру АДРЕСА_2, не потребують доведення щодо права на приватизацію квартири та є такими, що підтверджують правомірність та обгрунтованість пред'явленого позову.
Згідно зі ст. 3 Закону України від 19 червня 1992 року „Про приватизацію державного житлового фонду" квартира у межах встановлених законом норм передається безоплатно: 21 кв. метр загальної площі на кожного члена сім'ї та додатково 10 кв.метра на сім'ю. Сім'я позивачки, члени якої мають право на приватизацію житла, складається із трьох осіб. Загальна площа квартири становить 55.3 кв.метра, про що свідчить договір найму житлового приміщення від 10.01.1964 року, тобто виходячи із встановлених норм безоплатної приватизації житла, позивачі мають право на отримання у спільну часткову власність вказаної квартири безоплатно.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 345 ЦК України, ст.ст. 1,3,5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», -
Визнати за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право на безоплатну приватизацію квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А. П. Тетеревятников