Справа № 2/442/127/12
16.07.2012 року смт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Тетеревятникова А.П., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями, в АДРЕСА_1.
Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина на особисто належне йому майно.
Після смерті ОСОБА_2 залишився заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, згідно якого все майно заповідано їй.
Звернувшись до державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю реєстрації на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями. Правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, що підтверджується довідкою Томаківського БТІ.
У своїй письмовій заяві позивачка просить суд розглянути справу за її відсутності у судовому засіданні, наполягає на задоволенні позову.
Представник Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області в своїй заяві просить суд вирішити справу за його відсутності, проти позову ОСОБА_1 не заперечує.
Третя особа, державний нотаріус, просить вирішити справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, з врахуванням позиції сторін, суд дійшов того висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Слідуючи змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Набувальна давність є юридичним фактом. Рішення суду про встановлення факту спливу строку набувальної давності не замінюватиме собою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а буде лише підставою для її проведення.
Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Дійсно, виходячи із першої необхідної умови об'єктом володіння є житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, про що свідчить відповідна технічна документація.
Добросовісність володіння об'єктами на які поширюється строк давності підтверджується тим, що технічна документація на майно видана на ім'я ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миролюбівка Томаківського району Дніпропетровської області, смерть якого зареєстрована в книзі реєстрації смертей за №28.
Технічна документація видана спадкодавцю 20.05.1988 року.
Являючись дочкою ОСОБА_2, позивачка також має право на набуте ними за своє життя майно. Після того, як ОСОБА_2 помер, його дочка ОСОБА_1 почала відкрито, безперервно, починаючи ще з моменту відкриття спадщини володіли житловим будинком з господарськими будівлями, проживала у ньому, про що свідчить відповідний штамп місця реєстрації.
Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень до діючого ЦК України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Отже позивачка у відповідності до закону порушила питання про виникнення права власності, після 1 січня 2011 року, оскільки строк набувальної давності спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. З моменту спливу строку набувальної давності у неї, як давнісного володільця, за загальним правилом, і виникло право власності на нерухоме майно, яким вона відкрито і безперервно володіла.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно (саме право власності та інші речові права підлягають державній реєстрації) у цьому випадку не є підставою виникнення права власності, оскільки воно виникає на підставі набувальної давності. Реєстрація визначає лише момент виникнення права власності, але не є підставою для його набуття. Це означає, що право власності виникає на підставі набувальної давності і, водночас, закріплюється за новим власником у момент його державної реєстрації.
Слід також зазначити, що в силу ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Як вбачається з диспозиції цієї правової норми, це не обов'язок, а право особи, яка заявляє про давність володіння.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214-215 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд -
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А. П. Тетеревятников