"31" липня 2012 р. м. Київ К/9991/29270/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді -Васильченко Н.В.
суддів : Розваляєвої Т.С., Гашицького О.В.
при секретарі Крушеніцькому В.Г.
з участю представника відповідача Комарніцької Т.Г.
розглянувши в судловому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»на постанову Київського апеляійного адміністративного суду від 12 квітня 2012 р. по справі № 2а-12922\11\2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»до Київської регуональної митниці про скасування рішення -
у вересні 2011 р. ТОВ «Видавництво Рідерз Дайджест»звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості товару та зобов»язання вчинити дії.
В обгрунтування позову зазначило, що митниця необгрунтовано не застосувала перший метод визначення митної вартості товару, оскільки документів, які позивач надав для підтвердження вартості ціни товару саме за ціною угоди було достатньо.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2011 р. позов задоволений. Скасоване рішення Київської регіональної митниці від 21.03.2011 р.
Постановою Київського апеляційного адміністративного віду від 12 квітня 2012 р. постанова суду першої інстанції була скасована та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Видавництво Рідерз Дайджест»подало касаційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скарга обгрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обгрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вичивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не знаходить.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2011 р. ТОВ заявило до митного оформлення Київській регіональниій митниці ввезений відповідно до контракту між ТОВ та IEO PAPER PRODUCTS LTD друковану продукцію. Заявлена митна вартість товару 1,92 доларів США та подано декларацію митної вартості за формою ДМВ-01.
Київською регіональною митницею було запропоновану ТОВу для обгрунтування заявленої митної вартості товару надати додатково: банківські платіжні документи щодо попередньої оплати за товар; копію ВМД країни відправлення, прейскурант фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Позивач вказані документи не надав і звернувся із заявою про випуск товару у вільний обіг, що і було зроблено під гарантійні зобов»язання сплатити до бюджету вартість товару за ціною , визначеною митним органом.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів таабо комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має правозобов»язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методамит: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) товарів; 4) на основі вднімання вартості; 5) на основі додавання вартості; 6) резервного.
У разі неможливості застосування жодного з методів 1 -5 , митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог ст. 273 МК.
Відповідно до п. 11 постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006 р. «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостсей для її підтвердження», для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов»язаний подати додаткові джокументи., про що робиться відповідний запис у графі «Для відміток»декларації митної вартості товару.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
У посадової особи митниці, яка здійснювала митне оформлення товару, обгрунтовано виникли сумніви у зазначеній декларантом митній вартості товару 1,92 долкг, оскільки інформація про рівні митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, за даними ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація при визначенні митної вартості»містила інформацію про митне оформлення подібних товарів за більш високим рівнем митної вартості 5,23 долкг.
Колегія судд ів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вказані обставини унеможливлювали визначення вартості товарів за ціною договору і застосування 1-ого методу визначення митної вартості товару.
Також відповідач довів, що на найближчий до митного оформлення час у нього була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичного товару, що не давало митниці підстав застосувати 2-й метод визначення митної вартості товару.
Відповідно до вимог ст. 266, 268 МК митниця застосувала 3-й метод за ціною угоди щодо подібних (аналогічних товарів).
При цьому відповідачем дотримані вимоги ст. ст. 266 - 268, 273 МК щодо послідовності застосування кожного із методів визначення митної вартості товару, як цього вимагає закон, про що зроблена відповідна відмітка у рішенні про визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач діяв в межах повноважень та відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Колегія суддів дійшла думки, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин та обгрунтовано застосовані норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 р. по справі № 2а-12922\11\2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 -239-1 КАС України.
Суддя Н.В. Васильченко