"31" липня 2012 р. м. Київ К/9991/48215/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 1 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся в суду з позов до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 1 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова незаконними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 18.08.2007 по 31.12.2007. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 є особою потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, яку визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин , має право на одержання пенсії, не нижчої шести мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи -50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набула чинності 01 листопада 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статті 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, судами також було встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 18.08.2010 та оскаржує дії відповідача починаючи 01.01.2000.
Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач питання про поновлення строку не ставить, а тому згідно вимог частини 3 статті 267 ЦК України, суди обґрунтовано відмовили в задоволення позовних вимог за період з 01.01.2000 по 18.08.2007.
Аналогічні положення визначені статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач про порушення свого права, знав при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії та іншої соціальної виплати за минулий час, не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні 267 ЦК України та статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 1 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф.Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
Суддя А.Ф. Загородній