"18" липня 2012 р. м. Київ К/9991/83111/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:Хижняка І.О.,
відповідача:Мартинова К.В.,
прокуратури:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р.
у справі № 2а-17804/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,
за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(надалі позивач, ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 р. (суддя -В.В. Амельохін), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Я.С. Мамчур, судді: А.М. Горяйнов, І.О. Грибан) у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень, серпень 2009 року, за результатами якої 02.11.2009 р. складено акт № 1910/23-07/20027449 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищені ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)»заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року у розмірі 4 029 151,00 грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)»у червні 2009 року від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 1 258 705,00 грн., у липні 2009 року у розмірі 11 469 762,00грн., у серпні у розмірі 1 987,00 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2009 р. № 0007842307/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 029 151,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не виконав вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не звернувся до податкового органу із скаргами на дії контрагента, який у звітних періодах, у яких було сплачено кошти за придбання товарів, у тому числі податок на додану вартість, не надав відповідної податкової накладної, що позбавило товариство можливості віднести вказані суми до податкового кредиту.
У зв'язку з чим, суди дійшли висновку про безпідставність віднесення позивачем, вказаних сум сплаченого податку на додану вартість в іншому періоді ніж той, у якому виписана така податкова накладна.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів безпідставними та помилковими, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що протягом попередніх 12 місяців ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»декларувало до сплати податок на додану вартість у сумі 0,00 грн. Фактично сплачено 0,00 грн. при обсягах оподаткованих операцій у сумі 4 467 069 548,00грн.
Згідно поданої позивачем за липень 2009 року декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складала 6 306 592,00 грн.
В акті зазначено, що згідно розшифровок податкового кредиту у розрізі контрагентів до звітних податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»за липень 2009 року завищено суму податкового кредиту за рахунок податкових накладних виписаних у грудні 2008 року.
Також, в акті зазначалось, що податковим органом не встановлено подання ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»до податкових декларацій з податку на додану вартість заяв зі скаргами на постачальників, з метою включення сум податку до складу податкового кредиту.
У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем у серпні 2009 року від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 029 151,00грн.
Отже, на думку податкового органу, заниження позивачем податку на додану вартість виникло у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними отриманими не у звітному періоді.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідачем не заперечувався той факт, що отримана позивачем податкова накладна оформлена згідно з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, судами встановлено, що суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним та право на податковий кредит виникло б у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що звернення до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника являється правом, а не обов'язком покупця та якщо постачальник в наступних звітних періодах надасть оригінал податкової накладної, покупець, який не звернувся із заявою-скаргою може включити сплачений податок до складу податкового кредиту.
А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»підлягають задоволенню шляхом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 № 0007842307/0, від 20.01.2010 № 0007840702/1, від 08.04.2010 № 0007840702/2, від 05.07.2010 № 0007840702/3.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р. у справі № 2а-17804/10/2670 скасувати.
Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.11.2009 № 0007842307/0, від 20.01.2010 № 0007840702/1, від 08.04.2010 № 0007840702/2, від 05.07.2010 № 0007840702/3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(р/р 26007010473091 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ЄДРПОУ 20027449 або на будь-який інший його рахунок в установі банку) судові витрати у розмірі 26,70 грн.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.