"31" липня 2012 р. м. Київ К-33573/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в м. Києві до Київського національного університету технології та дизайну про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2008 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Києві до Київського національного університету технології та дизайну про зобов'язання відповідача виконати вимогу №26-03-14/2352 від 15 травня 2006 року.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, з 15 березня по 27 квітня 2006 року Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві проведено ревізію дотримання вимог законодавства у процесі використання коштів державного бюджету, виділених Міністерством освіти і науки України на підготовку кадрів вищими закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації у Київському національному університеті технологій та дизайну за період з 1 січня 2004 року по 1 квітня 2006 року.
За результатами ревізії складено акт № 03-30/255 від 5 травня 2006 року, в якому встановлено, що за перевіряємий період працівниками відповідача було зайво нараховано та виплачено надбавку за якісне викладання українською мовою на загальну суму 152600 грн. 00 коп.
Листом від 15 травня 2006 року №26-03-14/2352, КРУ в м.Києві зобов'язано відповідача, зокрема, відшкодувати зайво витрачені на оплату праці кошти в сумі 152600 грн. 00 коп.
Вказана вимога позивача, а саме зобов'язання її виконання і було предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з їх необґрунтованості та недоведеності.
Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції та вбачає за доцільне зазначити про таке.
Статтею 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про мови в Українській РСР»в Українській РСР навчальна і виховна робота в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах ведеться українською мовою, а у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 3 цього Закону, поряд з українською - і національною мовою більшості населення.
Згідно із пунктом 5 частини 1 Наказу Міністерства освіти і науки України № 90 від 2 квітня 1993 року «Про затвердження Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів»Ректорам (директорам) вищих навчальних закладів надано право встановлювати професорсько-викладацькому складу надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного викладача в межах фонду заробітної плати. При встановленні надбавок рекомендується враховувати викладання українською мовою, постійне підвищення кваліфікації, стаж науково-педагогічної роботи тощо, при обов'язковій високій якості викладання. Надбавки зменшуються або повністю відміняються при погіршенні якості роботи. Положення про встановлення надбавок розробляється кожним навчальним закладом і затверджується його радою.
Як вбачається з матеріалів справи, в 2003 році Київський національний університет технологій та дизайну звернувся до Міністерства освіти і науки України з листом-проханням дозволити в якості експерименту, виплачувати професорсько-викладацькому складу університету надбавки за якісне проведення учбових занять українською мовою в розмірі 10% посадового окладу, оплату якої здійснювати за рахунок спеціального фонду університету.
Листом № 10/2 585 від 26 травня 2003 року Департамент економіки та соціального розвитку Міністерства освіти і науки України повідомив Відповідачу, що відповідно до положення про національний заклад України, останній має право в межах фонду заробітної плати за рахунок коштів, виділених з державного бюджету та власних коштів, установлювати підвищені посадові оклади, стипендії та інші заохочувальні виплати відповідно до законодавства України.
Наказом Київського національного університету технологій та дизайну №163 від 2 жовтня 2003 року встановлено, що викладачам, які мали повне україномовне навчально-методичне забезпечення з усіх дисциплін та викладали їх виключно українською мовою з 10 жовтня 2003 року по 30 червня 2004 року була встановлена надбавка в розмірі 10 % до посадового окладу, розмір якої не перевищував можливого, встановленого законодавством розміру надбавки, а також передбаченого в Колективному договорі Відповідача на 2003-2004 роки, розміру надбавки.
Відповідно до статті 9-1 Кодексу законів про працю України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.
Згідно із статтею 13 Кодексу законів про працю України, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Пунктом 1.2.11 Колективного договору Київського національного університету технологій та дизайну на 2003-2004 роки передбачено, що можуть встановлюватись в межах фонду заробітної плати надбавки до посадового окладу за складність, напруженість та високу якість, кваліфікацію в роботі в розмірі 100 % посадового окладу, як за рахунок загального, так і спеціального фонду бюджету.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що хоча і не було чітко конкретизовано підстави надання таких надбавок до посадового окладу, водночас, матеріалами справи підтверджуються вагомі внески та додаткове навантаження на вказаних викладачів у наказі № 163. Так, вищевказана надбавка була надана лише 30 % викладачів керуючись їх особистим особливим внеском та зважаючи на складність, напруженість та високу якість і кваліфікацію в роботі та викладання дисциплін виключно державною мовою по суті є інтегральною надбавкою, що враховувала для стимулювання праці професорсько-викладацького складу університету всі види надбавок, передбачених діючим законодавством України за складність, за важливість, за інтенсивність роботи.
Таким чином, вірним є висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що право отримувати відсоткову надбавку до посадового окладу науково-педагогічним працівникам в 2003-2004 роках за викладання предметів українською мовою, яке передбачало, з урахуванням специфіки викладання технічних, технологічних, природничих та мистецьких дисциплін, достатньо зусиль та додаткового фізичного та розумового навантаження на викладачів, по суті кваліфікується, як право отримувати надбавку за виконання особливо важкої роботи.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-03-14/2352 від 15 травня 2006 року, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України.
Судді:
Суддя С.Я. Чалий