"01" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/32229/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Сватко А.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, далі -ДПІ)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012
у справі № 2а-242/12/1070
за позовом приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (далі -Підприємство)
до ДПІ
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -Ходака А.В.,
відповідача -Стрельбіцького А.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000602304/ та № 0000612304 з мотивів відсутності з боку позивача порушень правил оподаткування під час формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «АгроСтройКомплекс»(далі -ТОВ «АгроСтройКормплекс»).
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні господарські операції з поставки будівельних робіт здійснювалися виключно з метою податкової економії та мали фіктивний характер; ТОВ «АгроСтройКомплекс»має ознаки фіктивного підприємництва, первинні документи від імені цього товариства підписані невстановленою особою, а тому не можуть слугувати підставою для податкового обліку; у ТОВ «АгроСтройКомплекс»відсутні необхідні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення для вчинення дій, які становлять зміст спірних операцій.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, оформлену актом від 07.09.2011 № 1942/23-1/2374193. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000602304, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 477 638,78 грн. (у тому числі 2 782 111 за основним платежем та 695 527,75 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000612304 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 348 047,97 грн. (у тому числі 3 477 368,38 грн. за основним платежем та 869 409,59 грн. за штрафними санкціями).
В акті перевірки зафіксовано, що у перевіреному періоді до витрат, які підлягають врахуванню під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, позивач відніс 16 692 664 грн. у рамках господарських правовідносин з ТОВ «АгроСтройКомплекс»за договором від 11.05.2010 № 11/05/с про виконання будівельно-монтажних робіт, а також включив до податкового кредиту пред'явлену йому ТОВ «АгроСтройКомплекс»суму ПДВ в загальному розмірі 2 782 110 грн. У висновку про безпідставність формування даних податкового обліку за цими операціями податковий орган виходив з того, що у названого підрядника відсутні трудові ресурси та матеріально-технічна база для виконання підрядних робіт, ТОВ «АгроСтройКомплекс»не перебуває за місцем реєстрації, а первинні документи від імені цього товариства підписані невстановленою особою.
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Обов'язок зі складення податкових накладних, що слугують підставою для формування податкового кредиту платником -покупцем товарів (робіт, послуг), та відображення у них відомостей, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладено на постачальника товарів (робіт, послуг). Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог з оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платника знав або повинен був знати про надання постачальником неправдивих або протирічливих відомостей.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача (суб'єкта владних повноважень), якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судами було встановлено, що на підставі договору від 11.05.2010 № 11-05/с та додаткової угоди до нього від 26.08.2010 ТОВ «АгроСтройКомплекс»виконав підрядні роботи по заміні ізоляції на належних позивачеві об'єктах МГ «СОЮЗ», МГ «ПРОГРЕС»на території Барського ЛВУ МГ УМГ «Черкаситрансгаз»та виконав комплекс ремонтних робіт ізоляційного покриття газопроводу. На підтвердження факту виконання робіт Товариством подано акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі векселів. Під час укладення договору підряду позивач перевірив правоздатність ТОВ «АгроСтройКомплекс», наявність у нього державної реєстрації та реєстрації як платника ПДВ, а також наявність у цього підрядника ліцензії на виконання будівельних робіт. Оплата виконаних робіт здійснювалася у безготівковій та вексельній формі. ДПІ не довела узгодженості дій Товариства та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди. Порушення ж постачальником правил оподаткування не є свідченням зловживання правом з боку платника (позивача у справі).
Оскільки на час оформлення результатів виконання спірних робіт шляхом складення первинних документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців особа, яка підписала первинні документи від імені ТОВ «АгроСтройКомплекс»- Павлушонок Роман Іванович значився як керівник цього підприємства, то ДПІ не довела, що позивач знав про підписання податкових накладних та інших документів невстановленим представником організації-контрагента.
Не спростовує факту реальності спірних операцій і наявний у справі вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у кримінальній справі № 0417/1-298/2011. Адже у цьому вироку зазначено, що співучасники організованої групи у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у червні 2010 року придбали вже існуючого суб'єкта підприємницької діяльності -ТОВ «АгроСтройКомплекс»з метою прикриття незаконної діяльності.
Однак договір, на підставі якого виконувалися спірні операції, було укладено позивачем та цим товариством 11.05.2010, тобто до моменту придбання названими особами ТОВ «АгроСтройКомплекс». У вказаному ж вироку відсутні посилання на протиправність спірних господарських операцій між ТОВ «АгроСтройКомплекс»та Товариством. У вироку з посиланням на висновок судово-економічної експертизи шкоду, нанесену державі протиправною діяльністю ТОВ «АгроСтройКомплекс», оцінено в сумі 918 628,28 грн., що не відповідає сумам донарахувань за оспорюваними рішеннями.
За таких обставин, як вірно зазначив апеляційний суд, установлена вироком незаконність діяльності ТОВ «АгроСтройКомплекс»з червня 2010 року не дає підстави для висновку про фіктивність спірних операцій з поставки підрядних робіт позивачеві.
Водночас питання реальності операцій, які здійснювалися ТОВ «АгроСтройКомплекс», було предметом оцінки в адміністративній справі № 2а/0470/3303/11 за позовом цього товариством до державної податкової інспекції в м. Суми та державних інспекторів про визнання дій протиправними та зобов'язання вчиняти певні дії; під час розгляду цієї справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд зазначив про відсутність підстав для висновку про нікчемність правочинів, укладених цим товариством.
Таким чином, у розгляді цієї справи судові інстанції, керуючись статтями 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єктивно оцінили належність, допустимість та достовірність доказів по справі, а також достатність цих доказів в їх сукупності та їх взаємозв'язок, та правомірно визнали незаконними здійснені ДПІ донарахування податкових зобов'язань за оспорюваними рішеннями.
Твердження ДПІ, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-242/12/1070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько
Суддя М.І. Костенко