"12" липня 2012 р. м. Київ К-22237/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2010р.
у справі №2а-2781/10/0570
за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»(надалі -ДП «Селидіввугілля»)
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі -Красноармійська ОДПІ Донецької області)
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У лютому 2010р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ Донецької області від 24.12.2008р. №0000531640/0, в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2569012,00грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2010р., позов було задоволено повністю. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000531640/0 від 24.12.2008р. в частині визначення штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 2569012,00грн.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2005р., жовтень 2005р., листопад 2005р., червень 2006р., лютий 2007р., вересень 2007р., жовтень 2007р., за результатами якої складений акт від 17.12.2008р. №753/15/33426253.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5709688,83грн.
За наслідками зазначеного акту, Красноармійською ОДПІ Донецької області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2008р. №0000531640/0, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 2854844,70грн.
Так, платіжними дорученнями: №31 від 05.01.2007р. на суму 50000,00грн., №226 від 22.01.2007р. на суму 21550,72грн., №274 від 26.01.2007р. на суму 217000,00грн., №493 від 12.02.2007р. на суму 10000,00грн., №495 від 12.02.2007р. на суму 10000,00грн., №513 від 13.02.2007р. на суму 590000,00грн., №1564 від 17.04.2007р. на суму 70000,00грн., №1729 від 20.04.2007р. на суму 44082,53грн., №127 від 06.09.2007р. на суму 20000,00грн., №235 від 12.09.2007р. на суму 90279,07грн., №354 від 14.09.2007р. на суму 50000,00грн., №397 від 18.09.2007р. на суму 50000,00грн., №566 від 28.09.2007р. на суму 180000,00грн., №696 від 05.10.2007р. на суму 30000,00грн., №819 від 12.10.2007р. на суму 50000,00грн., №882 від 19.10.2007р. на суму 99824,77грн., №1172 від 15.11.2007р. на суму 475040,00грн., №3012 від 30.01.2008р. на суму 355000,00грн., №3124 від 07.02.2008р. на суму 7587,44грн., №3182 від 08.02.2008р. на суму 79400,00грн., №3319 від 11.02.2008р. на суму 121000,00грн., №163 від 22.02.2008р. на суму 100000,00грн., №264 від 28.02.2008р. на суму 100000,00грн., №373 від 29.02.2008р. на суму 50000,00грн., №879 від 19.03.2008р. на суму 100000,00грн., №1086 від 28.03.2008р. на суму 810000,00грн., №1733 від 10.04.2008р. на суму 100000,00грн., №1935 від 17.04.2008р. на суму 187000,00грн., №2061 від 08.05.2008р. на суму 156000,00грн., №3357 від 30.05.2008р. на суму 900000,00грн. позивачем сплачено суму поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість та розрахунки з бюджетом згідно постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002р. з вказанням конкретних періодів та строків сплати.
Крім того, позивачем до податкової інспекції подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість: за вхідним №2283 від 30.03.2007р. - за квітень 2004р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 12000,00грн.; за вхідним №2284 від 30.03.2007р. - за липень 2004р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 14939,00грн.; за вхідним №2505 від 03.04.2007р. - за листопад 2005р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 30520,00грн.; за вхідним №2508 від 03.04.2007р. - за грудень 2005р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 178450,00грн.; за вхідним №2509 від 03.04.2007р. - за січень 2006р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 2927,00грн.; за вхідним №2520 від 03.04.2007р. - за листопад 2006р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 26914,00грн.; за вхідним №2521 від 03.04.2007р. - за грудень 2006р., відповідно до якого зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету на 112511,00грн.
Між тим, як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень у реквізиті «призначення платежу»ним вказано перерахування відповідно до ухвал Донецького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання постанов суду, поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, розрахунків з бюджетом згідно постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002р. із зазначенням конкретних періодів та строків сплати.
Статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу. Зменшення податкового боргу шляхом подання уточнюючого розрахунку, яким платником податків зменшується сума податкового зобов'язання, вказаним Законом не передбачено.
Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач, подавши до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, скористався правом, наданим йому п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. При цьому, підстави вважати подання уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму податкового зобов'язання, погашенням податкового зобов'язання відсутні.
Однак, відповідач скерував зазначені суми на погашення податкового боргу за попередні періоди .
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час правовідносин, визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема п.п. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що узгоджені суми податкових зобов'язань позивача підтверджено наявними копіями податкової декларації та платіжних доручень із зазначенням періодів за які проведено оплату у відповідних графах призначення платежу.
Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачено пріорітет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Отже, цілком правомірно, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що на час виникнення правовідносин не було передбачено права у податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.
Крім того, дійсно п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п. «б»п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна призначення платежу за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області -залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ І.В. Приходько
Суддя Н.Є. Маринчак