"24" липня 2012 р. м. Київ К/9991/23670/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Бим М.Є., Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі також -Управління) про зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року
встановив:
У поданій до суду в березні 2008 року позовній заяві ОСОБА_4 просив скасувати постанову начальника Управління від 6 червня 2007 року про накладення на нього фінансового стягнення в розмірі 1700 гривень на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»(надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону), визнавши протиправним рішення відповідача.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, якою в задоволенні позову відмовлено, - закрито.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати його ухвалу.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в касаційній скарзі, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження в цій справі, виходив із положень КАС, згідно з частиною другою статті 1712 якого рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить загальним засадам застосування процесуального закону в часі. Водночас у рішенні суду апеляційної інстанції не наведено будь-яких доводів щодо обставин, наведених позивачем. Тому рішення суду апеляційної інстанції в цій справі є передчасним.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року
№ 1/99-рп зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Стаття 1712, якою КАС доповнено згідно із Законом України від 7 липня 2010 року 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», набрала чинності 30 липня 2010 року і тому не може бути застосована до правовідносин, що виникли в червні 2009 року. Позивач звернувся до суду з цим позовом 25 березня 2008 року до окружного адміністративного суду як суду першої інстанції, тобто також до введення в дію статті 1712 КАС, якою передбачено остаточність рішення місцевого загального суду як адміністративного суду. В постанові окружного адміністративного суду, яким цю справу розглянуто в першій інстанції, зазначено про право подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів із дня її проголошення, що судом апеляційної інстанції враховано не було.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі є передчасним, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, ця справа -направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про зобов'язання вчинити певні дії скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали суду касаційної інстанції.
Судді