15 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/7552/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПотолової Г. В. .
при секретаріКузнецові С.М.
за участю: прокурора -не з'явився
представника позивача -Тумасова Р.Г.
представника відповідача -Таранової Н.В., Кравченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000458822,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000458822 від 06.06.2011р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
08.11.2011р. прокурор м.Дніпропетровська надав до справи повідомлення-лист про вступ у справу №2а/0470/7552/11 для захисту інтересів держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, проте, участь у справі представника не забезпечив, пояснення щодо позовних вимог чи заперечень по справі не надав.
Прокурор з клопотанням про відкладення чи розгляд справи без його участі не звертався.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняте без достатніх підстав, а вимога про сплату нарахованого податкового зобов'язання неправомірна. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. В обґрунтування заперечень посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», зареєстроване Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області від 28.07.1998р.
Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
Також, ТОВ «Атлантіс» зареєстровано як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100321698 від 10.02.2001р. (а.с.9).
Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.
На підставі направлень від 19.04.2011р. №89/08-03/2 та №142/08-03/2, згідно п.75.1 ст.75 п.п.77.1, 77.6 ст.77, п.82 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями податкового органу проведена виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р.
За результатами перевірки складено акт від 23.05.2011р. №920/08-03/2-30012937, в якому податкова інспекція прийшла до висновків про порушення відповідачем п.п. 7.2.1,7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»а саме: занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 9287661грн.00коп. за рахунок:
а) заниження податку на додану вартість у сумі 9793753грн.00коп., у томі числі по періодам у квітні 2009 року на 5741722грн.00коп., травні 2009 року на 3890865грн.00коп., липні 2010 року на 161166грн.00коп.;
б) завищення податку на додану вартість на 506092грн.00коп., у т.ч. по періодам: у червні 2009 року на 20957грн.00коп., у травні 2010 року на 44928грн.00коп., червні 2010 року на 906грн.00коп., у серпні 2010 року на 1667грн.00коп., у вересні 2010 року на 950грн.00коп., у жовтні 2010 року на 195025грн.00коп., у листопаді 2010 року на 120000грн.00коп., у грудні 2010 року на 121659грн.00коп.
А також згідно акту перевірки податковим органом встановлено заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на загальну суму у розмірі 618409грн.00коп. у тому числі за грудень 2010 року в сумі 618409грн.00коп.
На підставі акту перевірки від 23.05.2011р. №920/08-03/2-30012937 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000458822 від 06.06.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання -11736099грн.25коп., в тому числі 9287661грн.00коп. за основним платежем та 2448438грн.25коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).
Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки податкового органу є безпідставними, та такими, що ґрунтуються на його припущеннях без аналізу фактичних правовідносин, без надання належної оцінки тим документам, що були надані позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом.
Позивач стверджує, що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних видається особам, зареєстрованим як платник податків. Так, ТОВ «Атлантіс»отримало від ТОВ «Камелот 2008» продукцію і відповідні податкові накладні. На підставі цих податкових накладних ТОВ «Атлантіс»включило зазначений з них ПДВ, сплачений постачальнику товару. А також, позивач зазначає, що на дати виписки ТОВ «Камелот 2008»податкових накладних і отримання їх ТОВ «Атлантіс»підприємство було зареєстровано як платник податку та мало право на виписку податкових накладних.
Крім того, позивач вважає, що, право на податковий кредит підтверджується лише податковими накладними і його сума визначається лише за їх даними. Відповідно ТОВ «Атлантіс»отримало податкові накладні від ТОВ «Камелот 2008»і правомірно включило суми ПДВ, сплачені у складі ціни товару, до податкового кредиту. На думку позивача право на податковий кредит підтверджується і фактичною оплатою податку у складі ціни товару.
Також, позивач зазначає, що податкові накладні, видані ТОВ «Камелот 2008»його підприємству є дійсними і нечинними в судовому порядку не визнавались, тобто є підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Отже, на час здійснення поставки товарів вищезазначеними постачальниками, вони мали статус платників ПДВ, звітували і вели звичайну господарську діяльність. До того ж, згідно діючого законодавства України ТОВ «Атлантіс»не мало прав та законних підстав перевіряти та ставити під сумнів взаємовідносини постачальників з ТОВ «Камелот 2008».
Так, позивачем, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому законодавству України.
Позивач звертає увагу, що банкрутство, визнання недійсним установчих документів юридичної особи -контрагента з подальшим анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Отже, за викладених обставин позивач вважає, що не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо цього.
Проте, позивач зазначає, що незважаючи на викладене, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання.
Таким чином, позивач вважає дії податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000458822 від 06.06.2011р. на підставі акту перевірки 23.05.2011р. №920/08-03/2-30012937 неправомірними, а вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, в обґрунтування посилається на те, що підставами для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.
Так, згідно поданих ТОВ «Атлантіс»декларацій з податку на додану вартість за квітень 2009 року (№7304 від 20.05.2009р.) та травень 2009 року (№8746 від 22.06.2009р.) на формування податкового кредиту з ПДВ у зазначених періодах мало вплив включення податкових накладних за жовтень 2008 року на загальну суму 34612937грн.00коп., у т.ч. ПДВ 5768823грн.00коп. та листопад 2008 року на загальну суму 23770320грн.00коп. в т.ч. ПДВ 3961720грн.00коп., отриманих від ТОВ «Камелот»(м.Дніпропетровськ, іпн 360540204670, стан «14»- визнано банкрутом, знято з обліку 17.03.2010р. справа №Б29/348-09).
Також, відповідач зазначає, що документальним підтвердженням у покупця -платника податку на додану вартість, при включенні до складу податкового кредиту на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог Закону щодо оформлення податкового кредиту).
На думку відповідача, вимога щодо формування податкового кредиту у покупця в період виникнення податкових зобов'язань продавця за даною операцією поставки (декларування суми податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання у постачальника) ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якими визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником такого звітного періоду.
Отже, відповідач вважає, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
Таким чином, відповідач зробив висновок, що оскільки ТОВ «Атлантіс»до податкової звітності не додавались відповідні заяви зі скаргами на контрагентів та позивачем не доведено факт надходження податкової накладної від покупця із запізненням, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту у квітні 2009 року на 5768823грн.00коп. у травні 2009 року на 3961720грн.00коп.
На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує, що дії податкового органу правомірні, викладені висновки у акті перевірки від 23.05.2011р. №920/08-03/2-30012937 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, тобто податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі -Порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Факт використання позивачем таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, як платника податку, підтверджується матеріалами справи та не спростовується наданими відповідачем документами і поясненнями його представників у судовому засіданні.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 4 грудня 2007 року, прийнятій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват комплект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", -лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Таким чином, у судовому засіданні встановлені всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем визначено суми податкового кредиту.
Відповідач не довів відсутність реального характеру відповідних операцій, а доводи податкового органу спростовуються матеріалами справи та поясненнями представників сторін.
Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що реєстрація особи, як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Цьому положенню відповідають приписи пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, а ні ТОВ "Атлантіс", а ні ТОВ «Камелот 2008»не були належним чином повідомлені про анулювання свідоцтва платника ПДВ останнього. Відповідних доказів відповідачем -суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Таким чином, оформлення податкових накладних на виконання угод, та включення по них суми ПДВ до складу податкового кредиту з боку позивача є правомірним.
Нормами діючого законодавства України не заборонено включати до податкового кредиту суму ПДВ за придбаними товарами (роботами, послугами) незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Якщо в наступних податкових періодах товар не використаний в операціях, що є об'єктом оподаткування, в податковому обліку, це відображається як продаж товару по звичайній ціні (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону):
В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).
Аргументи відповідача у акті перевірки про порушення товариством норм Закону України «Про податок на додану вартість»суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.
Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Отже, стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову.
З урахуванням приписів зазначених нормативно-правових актів та приписів Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд, як зазначено вище, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову, в тому числі, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування рішення.
З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»судові витрати у розмірі 3грн.40коп., сплачені квитанцією №пн158 від 20.06.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, за участю прокуратури м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000458822 від 06.06.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства зо обмеженою відповідальністю «Атлантіс»(52500, Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул.Космічна, 1, код ЄДРПОУ 30012937) 3грн.40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 21.02.2012 р...
Суддя . . Г. В. Потолова .