Справа № 2-139/11
18 липня 2012 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Журби С.О.
при секретарі Йосипенко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від спадку,
Позивач звернувся з позовом до відповідачів про усунення від спадку, мотивуючи свої вимоги наступним:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача та батько відповідачів по справі - ОСОБА_5. Відповідачі починаючи з 1999 року ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_5, який через важкі захворювання, викликані наслідками опромінення при ліквідації аварії на ЧАЕС, і особливо через важку черепно-мозкову травму у період з 30 вересня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у безпорадному стані та помер після виписки з реанімації нейрохірургічного відділення 3-ї Черкаської міської лікарні. Відповідачі не надавали будь-якої допомоги своєму батькові, не забезпечували коштами на лікування та не фінансували нейрохірургічні операції, маючи на це змогу та матеріальні ресурси. Позивач, дружина померлого ОСОБА_5, брала гроші в борг, користувалася матеріальною допомогою своїх знайомих для лікування і догляду чоловіка, тому звернулася до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.
В судовому засіданні відповідачі та їх представник позовні вимоги не визнали та просили суд в позові відмовити, мотивуючи це тим, що поданий позов є безпідставним. Позивач неодноразово з метою усунення відповідачів від спадку зверталася до суду з різними позовами до них, однак кожного разу суди визнавали її вимоги безпідставними та відмовляли в їх задоволенні. Відповідачі отримали свідоцтво про право на спадщину після померлого батька ОСОБА_5. Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 з 1999 р. у зв'язку з чисельними хворобами був у безпорадному стані не відповідає дійсності, оскільки проста констатація факту наявності таких хвороб не є автоматичним доказом перебування такої особи в безпорадному стані. Позивач не надала жодного доказу того, що батько помер від ненадання йому медичної допомоги. Допомога на лікування батька відповідачами надавалася по мірі можливості.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Померлий ОСОБА_5 являється чоловіком позивача та батьком відповідачів. Сторони по справі є його спадкоємцями і отримали свідоцтво про право на спадщину.
Після смерті ОСОБА_5 позивач неодноразово зверталась до суду з різними позовами до відповідачів, зокрема щодо виключення відповідачів з числа спадкоємців та про зміну розміру вартості спадщини. Рішеннями судів, які набрали законної сили, їй було в цьому відмовлено. В позові, що є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_1 ставить питання про усунення відповідачів від спадкування після померлого ОСОБА_5 на підставі того, що відповідачі починаючи з 1999 року ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу (черепно-мозкову травму) та наслідки радіаційного опромінення під час ліквідації аварії на ЧАЕС та похилий вік був у безпорадному стані.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.
Зважаючи на викладений вище принцип позивач при розгляді позову даної категорії має довести навність трьох взаємопов'язаних обставин, а саме: факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, а також наявність потреби спадкодавця в допомозі цієї особи.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує догляду, допомоги та піклування. Тобто під безпорадним станом слід розуміти безпомічність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
В судовому засіданні було встановлено, що 30 липня 1999 року ОСОБА_5 здійснив обмін належної йому квартири у м.Черкаси на приватний будинок АДРЕСА_1, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02.11.2007 року. В період з 1999 року по 2007 рік ОСОБА_5, завдяки своїй праці, на свої кошти, з залученням сусідів та односельців виконував ремонтні робити в житловому будинку. Ці обставини встановлені рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2007року (справа №2-548/07) та ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 листопада 2007 року, які набрали законної сили, і згідно ст.61 ЦПК України не потребують доведенню.
Під час розгляду даної справи позивачем не доведено, що ОСОБА_5 перебував в безпорадному стані починаючи з 1999 року. Такі посилання позивача спростовуються дослідженими в судовому засіданні копіями медичних документів, які стосуються того періоду і не підтверджують наявність у померлого тяжких хвороб, внаслідок яких особа не могла самостійно забезпечувати умови свого життя.
Відповідно до висновку проведеної по справі судової медичної експертизи №33-к від 28.02.12 року ОСОБА_6 згідно наданих медичних документів при поступлені в Третю Черкаську міську лікарню швидкої медичної допомоги 29.09.2006 року був у безсвідомому стані, що передбачає потребу в медичній допомозі та сторонньому догляді. В період лікування з 30.09.2006 року по 06.10.2006 року ОСОБА_5 згідно записів в медкарті перебував у тяжкому стані, при свідомості, був неадекватний, контакту доступний, відмічалось психомоторне збудження. Вищевказане передбачає потребу в медичній допомозі та стороньому догляді. В наданій медичній карті за період часу з 07.10.2006 року і до виписки з лікарні 25.10.2006 року не міститься щоденникових записівпро стан здоров'я ОСОБА_5, у зв'язку з чим немає змоги визначити потребу в наданні йому медичної допомоги та стороннього догляду на той час. Через відсутність відповідних медичних документів щодо стану здоров'я ОСОБА_5 з 25.10.2006 року по 30.10.2006 року, можливість встановити його стан здоров'я на той час та потребу в наданні медичної допомогита стороннього догляду також відсутня.
Таким чином, експертизою встановлений тяжкий стан померлого лише в період з 30.09.2006 року по 06.10.2006 року, однак вказаний період є порівняно нетривалим. При цьому суд при вирішенні справи враховує той факт, що в наведений період ОСОБА_5 перебував в медичному закладі та мав отримувати необхідну медичну допомогу медичних працівників.
В судовому засіданні не було здобуто доказів того, що ОСОБА_5 помер внаслідок неналежного лікування чи відсутності фінансування операцій, чи лікуванння в неналежному медичному закладі, як вказує позивач по справі. В судовому засіданні також не було встановлено винної поведінки відповідачів по справі по відношенню до свого покійного батька.
ОСОБА_1 та її представник в ході розгляду даної справи підтвердили, що відповідачі все ж таки частково надавали відповідну допомогу, але в недостатньому розмірі. Також факт надання такої допомоги підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9
Вимогами закону при розгляді справ даної категорії встановлена необхідність безсумнівного, беззаперечного доведення фактів того, що померла особа дійсно потребувала надання їй допомоги, особа знала про необхідність надання допомоги, що вона не надавала допомогу навмисно та ухилялася від надання такої допомоги, при цьому маючи таку можливість.
В ході розгляду справи позивачем було підтверджено хворобливий стан померлого лише за незначний проміжок часу, за інший період часу доказів його перебування в безпорадному стані надано не було. Не було надано беззаперечних доказів з приводу інших умов, необхідних для усунення від спадкування, зокрема умисного ухилення особи від надання допомоги померлому, тим паче що сам позивач в судовому засіданні підтвердила, що відповідачі все ж таки надавали допомогу померлому, хоча і вважала таку допомогу недостатньою.
За таких умов суд приходить до висновку про недоведеність позиції позивача, а відтак і про неможливість задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від спадку відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.