ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
24 липня 2012 року № 2а-8765/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
третя особаМіністерство юстиції України
про визнання нормативно-правового акту частково неправомірним та нечинним,-
26 червня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, третя особа: Міністерство юстиції України, - про визнання неправомірним та нечинним з моменту прийняття пункту 1 Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839, в частині слів «посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами».
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року позовну заяву було залишено без руху з огляду на невідповідність поданої заяви вимогам ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачу надано строк для усунення недоліків до 17 липня 2012 року.
Документи на виконання ухвали суду були направлені позивачем поштою 14.07.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відтак, після перевірки поданої заяви на відповідність вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з'ясовує інші питання, визначені частиною 1 статті 107 названого Кодексу, зокрема, щодо дотримання позивачем строків звернення до суду.
Так, згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржується пункт 1 Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839 (далі -Інструкція № 121) в частині слів «посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами».
Вказана Інструкція є нормативно-правовим актом, оскільки нею встановлюються загальні правила поведінки (порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні), її положення поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування.
Нормативно-правовий акт вважається доведеним до відома громадськості з моменту його опублікування у друкованих засобах масової інформації.
Суд звертає увагу на те, що Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121 була офіційно опублікована 16.07.1998 року в офіційному виданні -газеті «Офіційний вісник України, 1998, N 26 (16.07.98), ст. 971. Тобто, з моменту офіційної публікації спірної постанови - 16 липня 1998 року - позивач міг ознайомитись з його змістом та, відповідно, дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом також приймається до уваги правова позиція Вищого адміністративного суду України, який в ухвалі від 03.03.2011р. по справі № К-39787/10 зазначив, що «строк оскарження нормативно-правового акту починається з дня опублікування акта, не зважаючи на те, що особа, на яку поширюється його дія, фактично ознайомилась з ним пізніше».
Більше того, матеріалами справи підтверджується, що про зміст спірної Інструкції № 121 позивачу безпосередньо стало відомо ще у січні 2011 року.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачем ОСОБА_1) та ОСОБА_2, ТОВ «Азов-Триумф»триває судовий спір про визнання недійсним біржового контракту. Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2011р. з посиланням на ст. 47 ЦК УРСР та норми спірної Інструкції № 121 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Азов-Триумф»про визнання недійсним біржового контракту № 3010 від 26.07.2001р.
Вищезазначене свідчить про те, що принаймні в січні 2011 року позивач був обізнаним з положенням оскаржуваної Інструкції, а відтак, міг або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок її видання.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом 26 червня 2012 року, тобто після закінчення встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання неправомірним та нечинним з моменту прийняття пункту 1 Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121.
Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з данною позовною вимогою, в позовній заяві не наведено.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що жодних обґрунтованих доказів поважності причин строку звернення до суду Позивачем не зазначено, а Судом не встановлено.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, в зв'язку з вищевикладеним та, враховуючи те, що Позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання неправомірним та нечинним з моменту прийняття пункту 1 Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, не наведено доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною вимогою, Суд приходить до висновку про те, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому на підставі частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ч. 2 ст. 99, ст. 100, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання неправомірним та нечинним з моменту прийняття пункту 1 Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839, в частині слів «посвідчені державними нотаріальними конторами ат приватними нотаріусами».
2. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані після спливу терміну для оскарження даної ухвали. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку з клопотанням про поновлення строку звернення до суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій