ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 серпня 2012 р. № 2а-3826/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд
в складі головуючого -судді Костіва М.В.,
за участю секретаря Билень Н.С.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представників:
від позивача : Соснило І.Д.;
від відповідача: Тайстра В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 28253,52 грн.; зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі недоплати 28253,52 грн.,
встановив:
ОСОБА_1, м. Миколаїв, Львівська область, звернувся із позовом до Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області, м. Львів, про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 28253,52 грн.; зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі недоплати 28253,52 грн.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.06.2012 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що позивач був звільнений в запас з посади начальника відділу організації охорони нагляду та безпеки управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області за п. 64 "ж" та п. 65 "б" за власним бажанням і станом здоров'я. Вислуга в календарному обчисленні становить 27 р. 6 міс, у пільговому -35 років, 1 міс. 16 днів. На момент звільнення була нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби в сумі 76462,38 грн., але фактично виплачено 48208,86 грн. З відповіді, отриманої 20.04.2012 р. позивач довідався, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 03.11.2011 р. №10/1834 встановлено факти порушення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", а саме: в частині включення до вислуги років для обрахунку вихідної допомоги періодів попередньої служби, де при звільненні набуто право на отримання вихідної допомоги. Відповідно, обрахунок вихідної допомоги повинен був здійснюватись виходячи не з 27, а з 17 календарних років вислуги, внаслідок чого позивачу надлишково нараховано 28253,52 грн., які знято з суми нарахувань. Посилається на те, що станом на дату свого попереднього звільнення (06.08.1992 р.) діяла постанова Ради Міністрів СРСР №1290 від 15.12.1990 р. «Про вислугу років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей і допомогах цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям», якою визначалось, що при звільненні зі служби осіб з правом на пенсію виплачувалась одноразова грошова допомога, а при звільненні без права на пенсію -вихідна допомога. Таким чином, отримавши право на вихідну, а не на одноразову грошову допомогу, позивач не підпадає під дію п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", згідно із яким особам, які звільняються зі служби повторно одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком осіб, що при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відгуку. Ствердив, зокрема, що полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України і був звільнений наказом №72 о/с від 29.11.2010 р. управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області за п. 64 "ж" з посади начальника відділу організації охорони нагляду та безпеки. Наказом управління Держдепартаменту від 08.12.2010 р. №76 о/с внесено зміни у наказ №72 о/с від 29.11.2010 р. в частині звільнення, а саме: змінено пункт звільнення на п. 65 "б" (через хворобу). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р. позивачу було нараховано грошову допомогу при звільненні в сумі 76462,38 грн., виходячи з 27 календарних років служби. Однак, актом ревізії фінансово-господарської діяльності управління у Львівській області від 03.11.2011 р. №10/1834 встановлено факти порушення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393, а саме: в частині включення до вислуги років для обрахунку вихідної допомоги, періодів попередньої служби, де при звільненні не набуто право на отримання вихідної допомоги. Відповідно до наказу КВВ МВС Росії від 06.08.1992 р. №0121 л/с позивача було звільнено в запас Збройних сил за ст. 59 «д»(через службову невідповідність). Згідно з абз. 6 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р. особам рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби через службову невідповідність, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується. Відповідно до абз. 7 п. 10 вказаної постанови, особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. У зв'язку з наведеним, розрахунок повинен був проводитись виходячи з 17 календарних років служби і фактична сума одноразової грошової допомоги повинна становити 48208,86 грн. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників суд встановив наступне.
Полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України і був звільнений наказом №72 о/с від 29.11.2010 р. управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області за п. 64 "ж" з посади начальника відділу організації охорони нагляду та безпеки. Наказом управління Держдепартаменту від 08.12.2010 р. №76 о/с внесено зміни у наказ №72 о/с від 29.11.2010 р. в частині звільнення, а саме: змінено пункт звільнення на п. 65 "б" (через хворобу).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У відповідності до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р. позивачу було нараховано грошову допомогу при звільненні в сумі 76462,38 грн., виходячи з 27 календарних років служби.
Однак, актом ревізії фінансово-господарської діяльності управління у Львівській області від 03.11.2011 р. №10/1834 встановлено факти порушення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393, а саме: в частині включення до вислуги років для обрахунку вихідної допомоги, періодів попередньої служби, де при звільненні не набуто право на отримання вихідної допомоги. Відповідно до наказу КВВ МВС Росії від 06.08.1992 р. №0121 л/с позивача було звільнено в запас Збройних сил по ст. 59 "д" (через службову невідповідність). Згідно з абз. 6 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р., особам рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби через службову невідповідність, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується. Однак, посилання відповідача на вказану норму не заслуговує на увагу, враховуючи, що у даному випадку позивач звільнявся з іншої підстави -через хворобу.
Відповідно до абз. 7 п. 10 вказаної постанови особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. У зв'язку з наведеним, на думку відповідача, розрахунок повинен був проводитись, виходячи з 17 календарних років служби, і фактична сума одноразової грошової допомоги повинна становити 48208,86 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, жодного доказу отримання позивачем права на таку одноразову грошову допомогу при попередньому звільненні суду не надано. Станом на дату попереднього звільнення позивача (06.08.1992 р.) діяла постанова Ради Міністрів СРСР №1290 від 15.12.1990 р. «Про вислугу років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей і допомогах цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям», якою визначалось, що при звільненні зі служби осіб з правом на пенсію виплачувалась одноразова грошова допомога, а при звільненні без права на пенсію -вихідна допомога. Таким чином, позивач отримав право на вихідну, а не на одноразову грошову допомогу. Відповідно, наявність передбачених законом підстав для недоплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 28253,52 грн. не була доведена у встановленому порядку належними доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Позивач визнав факт отримання ним 48208,86 грн. допомоги.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.
З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 158, 159-163, 167 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 28 253,52 грн.;
3. Зобов'язати Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу у розмірі недоплати 28 253,52 грн.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 03.08.2012 року.
Суддя Костів М.В.