Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
26.03.2012 р. Справа № 2а-973/12/1470
м. Миколаїв
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв
до відповідача Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О. Ф.,
секретар судового засідання Чайкіна М.С.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
суть спору визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії
Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (надалі-Позивач) звернулось до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.
У своєму позові позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.01.2012р., зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом по адміністративній справі № 2/92/08 про стягнення з ПП «Теракотова долина»заборгованості у сумі 3688,11 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у раніше поданих запереченнях позовні вимоги не визнав.
Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив.
13.01.2012р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/92/08 виданим Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ПП «Теракотова долина»заборгованості у сумі 3688,11 грн., який було повернуто на підставі п.п.2,5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення та встановити місцезнаходження боржника не є можливим.
Постановою державного виконавця від 19.01.2012р. у відкритті виконавчого провадження було відмовлено з посиланням на п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Також у постанові про відмову у відкритті провадження, державним виконавцем було зазначено, що позивачем, в порушення Наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України №25/5/39 від 17.03.2004 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.03.2004 за №330 /8929 (надалі -Наказ №25/5/39), стягувачем не надано додаткової інформації про виявлене майно боржника, що виключає здійснення виконавчого провадження.
Проте, суд вважає, що постанова від 19.01.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнята державним виконавцем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»в зв'язку з наступним.
Статтею 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Поданий позивачем на виконання виконавчий лист відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Державний виконавець виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, обставини, які наведені у постанові від 19.01.2012 та стали підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження законом не встановлені, а підзаконний нормативний акт - Наказ №25/5/39, на який послався відповідач, не виключає повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, та не надає органам державної виконавчої служби права на відмову у відкриті виконавчого провадження з підстав ненадання органами Пенсійного фонду іншої наявної додаткової інформації про виявлене майно у боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не довів суду, що діяв правомірно, відповідно до ст.19 Конституції України, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 71, 128, 158. 160-163, КАС України, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва - задовольнити повністю.
Визнати дії Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції протиправними.
Скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.01.2012р.
Зобов'язати Центральний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження за виконавчим листом від 28.05.2008 р. по справі № 2/92/08.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Головуючий суддя О. Ф. Середа