ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
31 липня 2012 р. № 2а-794/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд
в складі головуючого -судді Костіва М.В.,
судді Журомської М.В.,
судді Костецького Н.В.,
за участю секретаря Гіщинська С.Я.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представників:
від відповідача: Ожибко П.І., Кандор О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у м. Бориславі Львівської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: голови Державної казначейської служби України Харченко С.І., міністра фінансів України Хорошковського В.І., начальника головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області Могиляка П.Я., про поновлення на посаді заступника начальника -начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування розпорядників коштів управління Державної казначейської служби України у м. Бориславі, стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 26 767, 28 грн.,
встановив:
ОСОБА_1, м. Борислав, Львівська область, звернувся із позовом до Управління Державної казначейської служби у м. Бориславі Львівської області, м. Борислав, Львівська область, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів, Державної казначейської служби України, м. Київ, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: голови Державної казначейської служби України Харченко С.І., міністра фінансів України Хорошковського В.І., начальника головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області Могиляка П.Я. про поновлення на посаді заступника начальника -начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування розпорядників коштів управління Державної казначейської служби України у м. Бориславі, стягнення з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу (19 днів) в сумі 3436,34 грн. 31.08.2012 р. позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути за час вимушеного прогулу 26 767, 28 грн.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Позивачу, представникам відповідачів роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що з 04.01.2011 р. по 26.12.2011 р. позивач працював на посаді заступника начальника -начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування розпорядників коштів управління Державної казначейської служби України у м. Бориславі та був звільнений наказом №11-О від 26.12.2011 р. "Про звільнення з посади ОСОБА_1" на підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, повідомленням від 11.05.2011 р. позивач був повідомлений про наступне вивільнення, але після спливу двох місяців продовжував працювати. Посилається на те, що фактично державне казначейство та його органи не були ліквідовані, а припинені внаслідок реорганізації в Державну казначейську службу та її органи. Згідно із ч. 3 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. В новоствореному органі збереглась і посада заступника начальника, на яку безпідставно рекомендовано ОСОБА_8, яка має менший стаж державної служби та нижчу кваліфікацію. При цьому, не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі. Просить позов задовольнити.
Представники відповідачів позов заперечили за безпідставністю з мотивів, зазначених у запереченнях. Посилаються на ліквідацію Державного казначейства України, створення нового органу -Державної казначейської служби України, якому лише були передані повноваження та функції ліквідованого органу. Посилається на дотримання законодавства при звільненні позивача, пропонування йому іншої посади -головного спеціаліста чи провідного казначея, від яких позивач відмовився відповідно до акту від 14.12.2911 р. та листа головного управління від 20.12.2011 р. №03-32/363, неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, вищу кваліфікацію ОСОБА_8 Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки позивача НОМЕР_1 останній з 04.01.2011 р. був переведений на посаду заступника начальника управління -начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів УДК у м. Бориславі. У відповідності до довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 26.12.2011 р., середньоденна заробітна плата становить 109,74 грн.
Попередженням від 11.05.2011 р. позивач був повідомлений про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією Державного казначейства України та скороченням посади, яку обіймав позивач. Позивач отримав таке попередження під розписку. Згідно із ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Позивачу пропонувались інші посади -головного спеціаліста чи провідного казначея, від яких позивач відмовився відповідно до акту від 14.12.2911 р. та листа головного управління від 20.12.2011 р. №03-32/363.
Посилання позивача на ту обставину, що після спливу двох місяців після отримання такого попередження він продовжував працювати, не впливає на характер спірних відносин. Згідно із ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Матеріалами справи підтверджується виконання відповідачами цього обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Згідно із ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Лише за інших рівних умов враховуються інші визначені законом, зокрема, сімейні обставини, на які посилається позивач. Однак, твердження позивача про власну кваліфікацію, що, на його думку, є вищою від кваліфікації ОСОБА_8, не доведені суду у встановленому порядку належними доказами. Натомість, з матеріалів справи, зокрема, наказів, листа від 17.08.2011 р. №10-02/284, вбачається депреміювання позивача за підсумки роботи, зменшення розміру премії за недобросовісне виконання посадових обов'язків, вбачається неналежне ставлення позивача до виконання своїх посадових обов'язків, низькі показники діяльності.
Наказом Головного управління державного казначейства України №109-0 від 23.12.2011 р. "Про звільнення з посади ОСОБА_1." вирішено звільнити позивача з посади заступника начальника управління -начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів управління Державного казначейства у м. Бориславі Головного управління Державного казначейства України у Львівській області у зв'язку із ліквідацією Головного управління Державного казначейства України у Львівській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою зазначено Постанову Кабінету Міністрів України №346 від 28.03.2011 р. "Про ліквідацію урядових органів", наказ Міністерства фінансів України №574 від 30.04.2011 р. "Про заходи щодо ліквідації Державного казначейства України", накази Державного казначейства України №116 від 05.05.2011 р. "Щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України", №118 від 06.05.2011 р. "Про заходи щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України", лист управління Державного казначейства України у Львівській області №12-04/349 від 23.12.2011 р.
Наказом управління Державного казначейства у м. Бориславі №11-0 від 26.12.2011 р. "Про звільнення з посади ОСОБА_1." оголошено наказ Головного управління Держказначейства України у Львівській області від 23.12.2011 р. №109-О про звільнення позивача з посади заступника начальника управління -начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів управління Державного казначейства у м. Бориславі головного управління Державного казначейства України у Львівській області у зв'язку із ліквідацією головного управління Державного казначейства України у Львівській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, вирішено вважати позивача звільненим з 26.12.2011 р. та виплатити вихідну допомогу в розмірі одного середнього місячного заробітку. Вимог про визнання цього наказу нечинним позивач не заявляв, хоча оскаржує правомірність звільнення. Відповідна підстава звільнення була зазначена у трудовій книжці позивача.
Посилання позивача на фактичну реорганізацію установи, у якій він працював та, відповідно, відсутність підстав для змін в організації виробництва та праці, спростовується матеріалами справи.
Так, наказом Міністерства фінансів України №574 від 30.04.2011 р. "Про заходи щодо ліквідації Державного казначейства України", на виконання указу Президента України №1085 від 09.12.2010 р. та Постанови Кабінету Міністрів України №346 від 28.03.2011 р. "Про ліквідацію урядових органів", вирішено утворити ліквідаційну комісію Державного казначейства України, голову ліквідаційної комісії зобов'язано утворити ліквідаційні комісії територіальних органів Державного казначейства України, у порядку, визначеному законодавством про працю, вирішити питання щодо звільнення працівників Державного казначейства України та забезпечити своєчасне нарахування і виплату всіх належних сум працівникам, що звільняються у зв'язку із ліквідацією організації (п. 4.6.); вжити заходів щодо забезпечення проведення державної реєстрації припинення Державного казначейства України в результаті ліквідації (п. 4.13.). Наказом Державного казначейства України №116 від 05.05.2011 р. "Щодо ліквідації територіальних органів Державного казначейства України" наказано ліквідувати відповідні органи. Така ліквідація фактично була проведена, що підтверджується повідомленням від 27.12.2011 р. державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, про що внесено запис №14151110027014947 про проведення державної реєстрації припинення Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в результаті його ліквідації.
Згідно із ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно із ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Та обставина, що виконання функцій ліквідованого органу було доручено іншому, новоствореному органу, не тягне за собою автоматично правонаступництва у спірних відносинах.
Згідно із п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі, чи попереджувався він за 2 місця про наступне вивільнення. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
З матеріалів справи вбачається дотримання відповідачами цього обов'язку. Крім того, жодних доказів порушення прав позивача Державною казначейською службою України суду не надано, саме по собі звернення позивача про прийняття його на роботу у новостворений орган та не отримання позитивної відповіді не стосується суті справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд вправі прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя /підпис/ Костів М.В.
Суддя /підпис/ Журомська М.В.
Суддя /підпис/ Костецький Н.В.
З оригіналом згідно
Повний текст постанови виготовлено 01.08.2012 року.
Суддя Костів М.В.