ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 серпня 2012 р. № 2а-3465/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд
в складі головуючого -судді Костіва М.В.,
за участю секретаря Билень Н.С.,
за участю представників
від позивача : Кульчицький Н.Б.;
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Політеп" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 09.04.2012 р. №0001232321 та від 09.04.2012 р. №0001242321,
встановив:
Адміністративний позов заявлено Приватним підприємством "Політеп" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень -рішень державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 09.04.2012 р. №0001232321 з податку на прибуток на суму 64430,25 грн. у т.ч. основний платіж -54472 грн., штрафні (фінансові) санкції -9958,25 грн.; та від 09.04.2012 р. №0001242321 з податку на додану вартість на суму 10759,75 грн., у т.ч. 8694 грн. -основний платіж, 2065,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що за результатами проведеної перевірки був складений акт, у якому відповідач встановив, що позивач безпідставно включив до валових витрат витрати по транспортних перевезеннях на суму 23500 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_2, оскільки в актах виконаних робіт, товарно-транспортних накладних не вказано часу вибуття (прибуття), відстані перевезення; вартість робочого проекту по реконструкції існуючих приміщень під інструментальний цех в АДРЕСА_1 на суму 43150 грн., сплачені ТзОВ "Арікон"; витрати по оренді гаражу в сумі 56264,64 грн., сплачені ФОП ОСОБА_1 за оренду згідно із договором оренди нерухомого майна від 01.04.2007 р. №1/04-МБ, оскільки документи не підтверджують цільового призначення майна та використання гаражу в господарській діяльності; завищення в 2-му кв. 2010 р. валових витрат в сумі 47402,50 грн., оскільки це витрати попередніх періодів 2008 -1кв. 2010 р., а тому вони безпідставно віднесені до складу валових витрат за 1 півріччя 2010 р. Оскільки на думку відповідача відсутнє фактичне надання послуг з перевезення ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТзОВ "Делівері", безпідставним визнано і формування податкового кредиту. Посилається на фактичне виконання зобов'язань за договорами. Просить позов задовольнити.
Відповідач участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, подав письмове заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на під ставність винесення податкових повідомлень -рішень з мотивів, наведених а акті перевірки. Просить відмовити в задоволенні позову та залишити в силі податкові повідомлення -рішення 09.04.2012 р. №0001232321 та від 09.04.2012 р. №0001242321.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Актом від 27.03.2012 р. №179/23-209/20803793 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Політеп", (ЄДРПОУ 20803793) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011" було встановлено факт порушення позивачем п. п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 54472 грн.; п. п. 1.7., 7.4.1., 7.4.4. Закону України "Про податок на додану вартість", п. п. 198.1., 198.6. ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8694 грн.
На підставі вказаного акту були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 09.04.2012 р. №0001232321 з податку на прибуток на суму 64430,25 грн. у т.ч. основний платіж -54472 грн., штрафні (фінансові) санкції -9958,25 грн.; та від 09.04.2012 р. №0001242321 з податку на додану вартість на суму 10759,75 грн., у т.ч. 8694 грн. -основний платіж, 2065,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Зі змісту акту вбачається, що в основі висновків лежить твердження відповідача про те, що позивач безпідставно включив до валових витрат витрати по транспортних перевезеннях на суму 23500 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_2, оскільки в актах виконаних робіт, товарно-транспортних накладних не вказано часу вибуття (прибуття), відстані перевезення; вартість робочого проекту по реконструкції існуючих приміщень під інструментальний цех в АДРЕСА_1 на суму 43150 грн., сплачені ТзОВ "Арікон"; витрати по оренді гаражу в сумі 56264,64 грн., сплачені ФОП ОСОБА_1 за оренду згідно із договором оренди нерухомого майна від 01.04.2007 р. №1/04-МБ, оскільки документи не підтверджують цільового призначення майна та використання гаражу в господарській діяльності; завищення в 2-му кв. 2010 р. валових витрат в сумі 47402,50 грн., оскільки це витрати попередніх періодів 2008 -1кв. 2010 р., а тому вони безпідставно віднесені до складу валових витрат за 1 півріччя 2010 р. Оскільки, на думку відповідача, відсутнє фактичне надання послуг з перевезення ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТзОВ "Делівері", безпідставним визнано і формування податкового кредиту.
У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Однак, на вимогу суду відповідач не надав доказів, які б підтверджували викладені в актах висновки.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений договіл від 02.01.2010 року на транспортне обслуговування, згідно із яким перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актами виконаних робіт, товарно -транспортними накладними, податковими накладними. Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір на перевезення вантажів №01/09-11 від 01.09.2011 року, згідно із яким перевізник надає послуги по перевезенню вантажів вантажним транспортом по території України. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), товарно -транспортними накладними, податковими накладними. Також, між позивачеві надавалися транспортно -експедиційні послуги ТзОВ "Делівері", що підтверджується актами здачі -приймання робіт, податковими накладними.
Матеріалами справи також підтверджується, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди нерухомого майна від 01.04.2007 р. №1/04-МБ, згідно із яким позивач користувався на умовах оренди нежитловим приміщенням автогаражу площею 808, 4 кв.м, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актами здачі -прийняття робіт (наданих послуг). Також, позивачеві надавалися послуги по виготовленню робочого проекту по реконструкції існуючих приміщень під інструментальний цех в АДРЕСА_1 ТзОВ "Арікон". При цьому, згідно із Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9709372 зазначений об'єкт належить позивачу.
Послуги, отримані за вказаними договорами, були використані позивачем у власній господарській діяльності. При цьому, як випливає з довідки №5700 про включення до ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача є виробництво будівельних виробів з бетону, оптова торгівля будівельними матеріалами, цегляна і кам'яна кладка.
Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Доказів порушення порядку оформлення зазначених документів у встановленому порядку суду надано не було.
Належних доказів нікчемності таких договорів та фіктивного характеру операцій суду надано не було.
У відповідності до п. п. 198.1. -198.3. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.
Згідно з п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Жодних доказів правомірності своїх висновків, викладених в акті, відповідач суду не надав.
Згідно із п. 4.1.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Відповідно до п. 5.1. вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Подібні положення містяться і в ПК України. Доказів порушення позивачем зазначених норм суду не надано.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 09.04.2012 р. №0001232321 та від 09.04.2012 р. №0001242321.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Політеп»(79034, м. Львів, вул. Листопадна 1/33; код ЄДРПОУ 20803793) 752 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 03.08.2012 року.
Суддя Костів М.В.