Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26 липня 2012 р. № 2-а- 6255/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі - Пєнцов М.В.,
за участю: представника позивача -Логоза І.С.,
представника відповідача- Жовновач О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Квадрат"
до Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія Квадрат» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0011232340 від 14.02.2012р. та № 0011242340 від 14.02.2012р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012р. № 0011242340 позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 76123,0 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012р. № 0011232340 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82742,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 66194,0 грн. та за штрафними санкціями - 16548,50 грн.).
Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх незаконними і необґрунтованими. Також вказує, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення є помилковими, обставинам справи не відповідають, викладені всупереч компетенції податкового органу та приписам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, які викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що в грудні 2011 року фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, яка на даний час реорганізована у Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби, проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 року по операціям з ТОВ «Промтехноопт».
За наслідками перевірки складено акт № 2901/234/37023353 від 23.12.2011р. (а.с. 28-34), згідно висновків якого встановлено відсутність документального підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «Промтехноопт» та виявлено невідповідність первинних документів нормам чинного законодавства; порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 66194,0 грн. за вересень 2011 року. Також внаслідок порушення позивачем вимог ст. 138 Податкового кодексу України перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток в розмірі 76123,1 грн. за ІІІ квартал 2012 року.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012р. № 0011242340 та від 14.02.2012р. № 0011232340 (а.с. 35-36). При цьому, згідно податкового повідомлення -рішення від 14.02.2012р. № 0011242340 позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 76123,0 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012р. № 0011232340 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82742,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 66194,0 грн. та за штрафними санкціями - 16548,50 грн.)
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що згідно наявної у податкових органів інформації контрагент позивача - ТОВ «Промтехноопт» зареєстровано у ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова 15.07.2010р. Згідно інформації зазначеної податкової інспекції кількість працюючих на даному підприємстві складає 1 особу, за юридичною адресою воно не знаходиться, не має офісних, складських, торговельних та інших приміщень, які можуть використовуватись для здійснення господарської діяльності. Зазначені факти викладено у довідці № 1272/26-12 від 12.12.2011р. Також при перевірці відомостей стосовно ТОВ «Промтехноопт» складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок за червень, липень та серпень 2011 року.
На підставі аналізу декларацій ТОВ «Промтехноопт» з ПДВ за вересень і жовтень 2011 року податковими органами встановлено, що ТОВ «Промтехноопт» до складу податкового кредиту включено суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Синергетика», яке перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та не знаходиться за юридичною адресою.
На підставі аналізу отриманої інформації відповідачем зроблено висновок про те, що дана інформація свідчить про наявність ознак нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промтехноопт» в зв'язку з відсутністю у нього кваліфікованого персоналу, незначним штатом працівників, відсутністю основних фондів, приміщень для зберігання товарів, відсутністю за місцем знаходження, а також відсутністю зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), несенням інших витрат та господарською діяльністю підприємства - платника податків.
Враховуючи наведене відповідачем зроблено висновок, що господарські операції, які мали місце між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» мають ознаки нікчемності та позивач не мав права на віднесення сум, сплачених за ними до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що в ході розгляду справи встановлено наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Промтехноопт», яки мали місце на підставі договору купівлі-продажу № 0901-01 від 01.09.2011р. (а.с. 52-53). Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Промтехноопт» (за договором - продавець) зобов'язувався передати у власність позивача (за договором - покупець) хімічну продукцію, а позивач зобов'язувався прийняти зазначену продукцію та сплатити її вартість. Згідно наявних в матеріалах справи копій видаткової накладної від 05.09.2011р. № 090511 та рахунку - фактури № 09051 від 05.09.2011р. (а.с. 54-55) на адресу позивача було поставлено хімічну продукцію в асортименті на загальну суму 397164,0 грн. (в тому числі ПДВ - 66194,0 грн.).
В зв'язку з укладеним договором ТОВ «Промтехноопт» на адресу позивача виписано податку накладну від 05.09.2011р. № 254 (а.с. 56). Позивачем суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року № 9009225532 від 20.10.2011р. на суму 66194,0 грн. Також позивачем у ІІІ кварталі 2011 року до складу валових витрат включено витрати з придбання у ТОВ «Промтехноопт» хімічної продукції на вказаним вище договором на загальну суму 330970, 0 грн.
На підставі наведених доказів судом встановлено, що фактичні господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» мали місце, позивачем отримано від контрагента належним чином оформлену податкову накладну на всю суму товару, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Факт сплати за товар підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 90-94).
Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Промтехноопт» (договору та податкової накладної) посадові особи, які проводили перевірку не заперечували. Згідно акту перевірки № 2901/234/37023353 від 23.12.2011р. зазначено про не надання позивачем до перевірки сертифікатів відповідності, паспортів якості на товар, письмових пояснень щодо подальшого використання придбаного у ТОВ «Промтехноопт» товару у власній господарській діяльності, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних. Проте відповідачем суду не надано доказів витребування зазначених документів при підготовці та проведенні перевірки. Разом з тим, позивачем до суду надано копії договорів, укладених з іншими юридичними особами щодо розповсюдження (продажу) товарів, придбаних у ТОВ «Промтехноопт», а також договорів поставки даного товару з відповідними бухгалтерськими та обліковими документами (а.с. 68-89). Також надано копії сертифікатів якості на товар, технічних умов, товарно-транспортних документів, довіреностей, які у сукупності свідчать як про придбання товару у ТОВ «Промтехноопт» так і про подальше його використання у власній господарській діяльності позивача.
Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів у суду немає, відповідачем суду таких підстав не наведено.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.
В даній справі вимоги зазначеного правового акту сторонами правочину дотримано.
В зв'язку з наведеним непереконливими суд вважає висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за спірними правочинами.
Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.
Такими чином, позивачем в даній справі додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагента належним чином оформленої податкової накладної відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.
В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових з урахуванням положень п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення. Дана норма, зокрема, визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків лише витрати, господарський зміст яких є необгрунтованим, з урахуванням встановленої відсутності витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія Квадрат» до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0011232340 від 14.02.2012р.;
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0011242340 від 14.02.2012р.
Стягнути з державного бюджету на користь Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія Квадрат» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1589,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 31 липня 2012 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова