17 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/4967/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коблової О.Д.
при секретарі судового засідання Туранській С.О.
за участю представника позивача Бєляєвої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 29.03.2012 року № 42.
В обґрунтування позову зазначено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ «АЛЛО», за результатами складено акт від 19.03.2012 року за № 000073, в якому зазначено порушення, а саме встановлено факти реалізації чотирьох найменувань непродовольчих товарів без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, вартість якої 5 746,00 грн., а саме: відсутність інформації про імпортера та його місцезнаходження. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено постанову № 42 від 29.03.2012 року, якою на позивача було накладено штраф у сумі 1 723,80 грн. Позивач вважає вказаний штраф безпідставним та необґрунтованим, оскільки, законодавством не передбачено обов'язкове надання інформації щодо місцезнаходження імпортера. На підставі наведеного, постанова про накладення стягнень від 29.03.2012 року № 42 є протиправною та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом неодноразово належним чином у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року за № 1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до вимог Законів України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів розроблено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року за № 311 (далі Порядок № 311).
Підпунктом 1.3 Порядку № 311 встановлено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу у справах захисту прав споживачів про здійснення перевірки на його бажання;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом у справах захисту прав споживачів;
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживстандарту України на її проведення;
- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Згідно із п. 2.1 Порядку № 311 перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, представляються, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або особі, яка здійснює реалізацію продукції, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.
19.03.2012 року уповноваженими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі службових посвідчень, направлення на проведення перевірки від 16.03.2012 року за № 122/17/98 проведено перевірку в магазині ТОВ «Алло» за адресою: вул. Мусоргського, 20, м. Кривий Ріг.
Згідно із п. 3.1 Порядку № 311 за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.
За результатами перевірки було складено акт від 19.03.2012 року за № 000073, у якому зафіксовані наступні порушення:
- ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року за № 1023-XII;
- п. 21 постанови КМУ «Порядок проведення торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування населення» від 15.06.2006 року за № 833.
19.03.2012 року відповідач повідомив позивача про необхідність прибуття до інспекції 29.03.2012 року для участі в розгляді матеріалів проведеної 19.03.2012 року перевірки та вирішення питання про відповідальність за вчинені правопорушення.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 311 за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу у справах захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про:
- видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів;
- тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання (секцій, відділів), складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;
- заборону шляхом опломбування у порядку, передбаченому законодавством, користуватися виробничими, складськими, торговельними та іншими приміщеннями суб'єктів господарювання, а також несправними, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засобами вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.
Відповідно до п. 3.6 Порядку № 311 на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику суб'єкта господарювання дається припис про усунення порушень.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Право надання припису встановлено також п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України від 12.05.1991 року за № 1023-XII.
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки, якою встановлено факти реалізації чотирьох найменувань непродовольчих товарів без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, вартість якої 5 746,00 грн., а саме: відсутність інформації про імпортера та його місцезнаходження, відповідачем 19.03.2012 року було винесено припис, яким позивача було зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі не допускати до реалізації товар без достовірної інформації про продукцію, та доповісти про його виконання до 29.03.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 12.05.1991 року за № 1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України від 12.05.1991р. за № 1023-XII інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Відповідно до п.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом № 104 від 19.04.2007 року Міністерства економіки України, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Таким чином, законодавством не передбачено обов'язкове надання інформації щодо місцезнаходження імпортера.
Натомість законодавством передбачено, що продавець зобов'язаний надати споживачу інформацію щодо виробника, найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Так, вся необхідна інформація щодо переліку авторизованих сервісних центрів (тобто, найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування) розміщена в кутку споживача, що дає можливість споживачам ознайомитись із нею до моменту придбання товарів, отже, інформація про продукцію є цілком доступною, та забезпечує споживача можливістю свідомого і компетентного вибору, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів». Інформація про виробника міститься в супровідних документах к товару та в Сертифікатах відповідності, які були надані для ознайомлення відповідачу та які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України від 12.05.1991 року за № 1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що постановою № 42 від 29.03.2012 року до ТОВ «АЛЛО» застосовано штраф в розмірі 1 723,80 грн. за реалізацію непродовольчих товарів чотирьох найменувань, без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію в сумі 5 746,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що постанова про накладення стягнень № 42 від 29.03.2012 року прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 107,30 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про скасування постанови - задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 42 від 29.03.2012 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», прийняту Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судові витрати у розмірі 107,30 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 23 липня 2012 року.
Суддя О. Д. Коблова