про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
01 серпня 2012 р. Справа № 2а/0270/3723/12
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: 1) судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Змеги О.В., 2) Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, 3) судді апеляційного суду Житомирської області Заполовського В.Й., 4) судді апеляційного суду Житомирської області Павицької Т.М. 5) судді апеляційного суду Житомирської області Шевчук А.М., 6) апеляційного суду Житомирської області, 7) судді Вищого спеціалізованого суду України ОСОБА_2, 8) Кабінету Міністрів України
про: визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної шкоди в загальному розмірі 5 млрд. грн.
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 1) судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Змеги О.В., 2) Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, 3) судді апеляційного суду Житомирської області Заполовського В.Й., 4) судді апеляційного суду Житомирської області Павицької Т.М. 5) судді апеляційного суду Житомирської області Шевчук А.М., 6) апеляційного суду Житомирської області, 7) судді Вищого спеціалізованого суду України ОСОБА_2, 8) Кабінету Міністрів України про:
- визнання протиправними дії та бездіяльності відповідача 1 по невиконанню обов'язку забезпечити судовий розгляд по суті позову позивача в цивільній справі Берди чівського міськрайонного суду №0603/2-2352/11 (призначеної до розгляду по суті Ухвалою про відкриття позовного провадження) та визнання, що внаслідок таких протиправних дій відповідача 1 позивачу було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнання протиправною бездіяльності відповідачів 1, 2 (вчинених в межах адміністративних повноважень суб'єкта владних повноважень судового органу) по неповідомленню позивача про причини не розгляду по суті цивільної справи №0603/2-2352/11 та визнання, що внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідачів 1, 2 позивачу було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнання протиправною бездіяльності відповідачів 3-5 по невиконанню обов'язку (в межах адміністративних повноважень) повідомити Генеральну прокуратуру про факт злочину (скоєного суддею ВССУ ОСОБА_2) який відповідачі 3-5 виявили вивчаючи матеріали апеляційної справи №22Ц-3479/11, визнання, що внаслідок вказаної бездіяльності відповідачів 3-5 було унеможливлено розгляд судом по суті позову позивача в цивільній справі №0603/2-2352/11 Бердичівського міськрайонного суду, та призвело до нанесення позивачу моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнання неправомірною бездіяльності відповідача 6 вираженою в не ухваленні внутрішньовідомчої інструкції для працівників адміністративного апарату від повідача 6, яка регулювала б обов'язки таких працівників адміністративного апарату по реєстрації та відсилці за належністю (згідно Закону України "Про звернення громадян") повідомлень про злочини, які виявляються в ході підготовки та розгляду апеляцій них справ в цивільному провадженні апеляційного суду Житомирської області, та визнання, що відсутність такої інструкції у відповідача 6 призвело до нанесення позивачу моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнання протиправними дій відповідача 7 по не визначенню підсудності, за місцем перебування позивача, згідно вимог ст. 110 ч. 3 ЦПК України, позову позивача про відшкодування шкоди здоров'ю (до відповідачів - Барського районного та Апеляційного суду Вінницької обл., а також до суддів цих же судів) який відповідач 7 отримав разом із заявою позивача до Вищого спеціалізованого суду України про визначення підсудності від 16.08.11р., та визнання, що вказані протиправні дії відповідача 7 призвели до нанесення позивачу моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнання, що зазначені в п. 1-5 резолютивної частини цього позову протиправні дії та бездіяльність відповідачів 1-7, унеможливили розгляд судом по суті позовних вимог позивача за його позовом в цивільній справі Бердичівського міськрайонного суду №0603/2-2352/11, чим порушено його право на захист в суді його прав та інтересів гарантованих ст. 55 Конституції України, внаслідок чого, йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- стягнення з усіх відповідачів 2 млрд. грн. на користь позивача за заподіяну йому моральну шкоду (пов'язану із заподіянням шкоди його здоров'ю) та 3 млрд. грн. за заподіяну позивачу матеріальну шкоду, нанесену йому внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів 1-7, поклавши на відповідачів 1-8 солідарну відповідальність, згідно ст. 1190 ЦК України.
Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що заявлений позивачем позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однак, при визначенні юрисдикції суду необхідно враховувати характер та предмет спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а також суб'єктний склад сторін.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною другою цієї статті, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції, наведені у частині другій статті 17 КАС України.
Так, відповідно до положень вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З аналізу наведених положень Кодексу випливає, що публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, який випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій по відношенню до скаржника. Тобто, для наявності публічно-правового спору потрібен обов'язковий його елемент - зв'язок між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушенням прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" визначено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Наведена позиція випливає з норм статей 126, 129 Конституції України, згідно із якими судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, заявлені скаржником вимоги до суддів Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, апеляційного суду Житомирської області, Вищого спеціалізованого суду України не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суддя при розгляді справи не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судової справи.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судів (суддів) є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області по невиконанню обов'язку (в межах адміністративних повноважень) повідомити Генеральну прокуратуру про факт злочину (скоєного суддею ВССУ ОСОБА_2) який виявили вивчаючи матеріали апеляційної справи №22Ц-3479/11, визнання, що внаслідок вказаної бездіяльності відповідачів 3-5 було унеможливлено розгляд судом по суті позову позивача в цивільній справі №0603/2-2352/11 Бердичівського міськрайонного суду, та призвело до нанесення позивачу моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю та бездіяльність апеляційного суду Житомирської області виражену в не ухваленні внутрішньовідомчої інструкції для працівників адміністративного апарату від повідача 6, яка регулювала б обов'язки таких працівників адміністративного апарату по реєстрації та відсилці за належністю (згідно Закону України "Про звернення громадян") повідомлень про злочини, які виявляються в ході підготовки та розгляду апеляцій них справ в цивільному провадженні апеляційного суду Житомирської області, та визнання, що відсутність такої інструкції у відповідача 6 призвело до нанесення позивачу моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного суду України 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
За наведених обставин, оскільки обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, свідчать про оскарження ним дій, які не пов'язані із здійсненням останніми владно-управлінських функцій по відношенню до нього, тому даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, нанесеної протиправними діями відповідачів, то дану вимогу також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки, решта позовних вимог, вказаних вище, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з тим, що у справі відсутній публічно-правовий спір, а вимога про стягнення моральної шкоди безпосередньо пов'язана з наявністю такого спору, то питання щодо стягнення моральної шкоди в такому випадку також не може бути вирішена в прядку адміністративного судочинства.
Таким чином, обґрунтування заявником своїх вимог не свідчить про наявність у спірних відносинах публічно-правового характеру, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 1) судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Змеги О.В., 2) Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, 3) судді апеляційного суду Житомирської області Заполовського В.Й., 4) судді апеляційного суду Житомирської області Павицької Т.М. 5) судді апеляційного суду Житомирської області Шевчук А.М., 6) апеляційного суду Житомирської області, 7) судді Вищого спеціалізованого суду України ОСОБА_2, 8) Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення моральної шкоди в загальному розмірі 5 млрд. грн..
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович
Копія вірна:
суддя:
секретар: