Справа № 1522/14179/12
Провадження № 2/1522/9005/12
24.07.2012року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого-судді Абухіна Р.Д.
за участю секретаря Градовського Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»- «Про визнання пункту 1.1 кредитного договору № 442 від 21.10.2008 року недійсним та зобов'язання вчинити певні дії», -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання пункту 1.1 кредитного договору № 442 від 21.10.2008 року недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, по якому просить суд визнати пункт 1.1 Кредитного договору № 442 від 21.10.2008 року недійним; зобов'язати відповідача перевести валюту кредитування в гривню по курсу НБУ на час підписання договору 21 жовтня 2008 року; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 107,30 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Суд, вислухавши думку та пояснення представників сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
21 жовтня 2008 року на підставі договору кредиту № 442 АКБ «ІМЕКСБАНК»надав громадянину Сирії ОСОБА_1 кредит у розмірі 86 000,00 доларів США для придбання нерухомого майна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з кінцевим терміном погашення 19 жовтня 2018 року.
Відповідно до п. 1.1.1. Договору кредиту № 442 від 21.10.2008 р. кредит надано позичальнику з кінцевим терміном погашення 19 жовтня 2018 року зі сплатою основної суми заборгованості рівними частками у розмірі 717,00 доларів США щомісячно з листопада 2008 року по жовтень 2018 року, та у жовтні 2018 р. - 677,50 доларів США. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно у валюті, в якій надано кредит, за методом "факт/факт". виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення кредиту (п. 2.4. Договору кредит). Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті, в якій наданий кредит, в період з 20 по 25 включно число кожного місяця, починаючи з листопада 2008 року, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. (п. 2.4.1. Договору кредиту).
Позивач у своєму позові стверджує, що банком порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та п.п. 2.1.-2.4., 3.8. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. за № 168, шляхом неознайомлення позивача письмово при укладанні кредитного договору з інформацією про умови кредитування, зокрема, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору.
Пунктом 1.1. кредитного договору № 442 від 21.10.2008 р. вміщує всі істотні умови договору (сума, процентна ставка, валюта кредиту, графік погашення, кінцевий термін повернення основної заборгованості).
Пунктом. 3.4.3. кредитного договору № 442 від 21.10.2008 р. закріплює право позичальника повернути кредит та/або сплатити відсотки за користування ним достроково.
Розділ 4 кредитного договору цілком присвячений відповідальності сторін. Розділ 8. договору закріплює інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Згідно п. 8.1. детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням відсоткової ставки за ним, погашення основного боргу, вартості сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань наведені в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
21.10.2008 року крім договору кредиту позивач був ознайомлений і власноруч підписав Додаток № 1 до кредитного договору, в якому надана вичерпна інформація щодо умов кредитування згідно Додатку до Правил.
27.01.2009 р. позивач звернувся до банку з клопотанням про надання відстрочки по погашенню чергових платежів за кредитом за лютий 2009 р. - липень 2009 р. рівними частками до кінця дії кредитного договору. Тому 19.02.2009 р. між банком та ОСОБА_1 був підписаний договір про внесення змін до договору кредиту. До цього договору сторонами був підписаний Додаток № 1 з вичерпною інформацією про умови кредитування.
Тобто, кредитний договір № 442 від 21.10.2008 р. містить всі істотні умови у відповідності до діючого законодавства України (ст.ст. 203, 639, 1054, 1055 ЦК України).
Банк неодноразово письмово повідомляв позивача про умови кредитування згідно і Правилами, затвердженими постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168.
Заява позивача про його неознайомлення з умовами кредитування свідчить про те, то ані позивач ані його представник навіть під час складання позовної заяви, не ознайомилися і кредитним договором.
Позивач стверджує, що банк не мав права видавати позивачу кредит в іноземній валюті, однак з цим не можна погодитись з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. З ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93:
ст. 5 "НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: п. в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті: п. г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
ст. 8 "для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.
Таким чином, згідно діючого законодавства України, операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.
Акціонерний комерційний банк «ІМЕКСБАНК»на час укладання кредитного договору мав Банківську ліцензію № 157, видану НБУ 29.03.1994 р. та здійснював кредитні операції в іноземній валки і відповідно до Дозволу НБУ № 157-2 від 03.10.2002 року, виданого АКБ «ІМЕКСБАНК»на право здійснення банківських операцій з валютними цінностями, як це передбачено ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», підпункту 2 ст. 1 Розділу 1 та п. 2 ст. 5 Розділу II Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93.
29.03.2009 р. відповідна ліценція та дозвіл отримані правонаступником - АТ «ІМЕКСБАНК».
Крім того, листом № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р. НБУ роз'яснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. НБУ зазначив, що сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Отже, порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності банків.
В зв'язку з вищенаведеним, відповідач мав право видати позивачу кредит в іноземній валюті.
Позивач стверджує, що його не було попереджено, що валютні ризики під час виконання зобов'язань несе споживач: не надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, а підставі чого просить визнати недійсним п. 1.1. кредитного договору та зобов'язати АТ «"ІМЕКСБАНК»перевести валюту кредитування в гривню по курсу НБУ на час підписання кредитного договору.
Пункт 10.9. договору кредиту визначає, що «підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що він був попереджений кредитором про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе виключно позичальник. Зокрема, підписанням цього договору позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що йому було надано кредитором інформацію щодо методик, які використовуються кредитором для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом, процентами іншими грошовими зобов'язаннями за цим договором».
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ.
Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютною контролю», валютні курси встановлюються НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затверджене Постановою Правління НБУ від 12.1 1.2003 р. № 496 визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) на значний термін та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США. позивач повинен був усвідомлювати, що курс гривні до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов'язання.
Однак, ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути змінений або розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору : 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.
Отже, для визнання недійсним п. 1.1. кредитного договору у разі істотної зміни обставин, необхідна наявність усіх перелічених умов одночасно. До того ж, вимагаючи визнання недійсним п. 1.1. договору, на підставі ст. 652 ЦК України, на позивача покладається, згідно ст. 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставі своїх вимог.
Позивач був попереджений, що саме він несе валютні ризики, усвідомлював що курс гривні до долару США може неодноразово змінюватися, мав можливість взяти кредит в іншій іноземній валюті або в гривні Україні.
Також позивачем не доведено наявність всіх чотирьох умов, необхідних, для визнання недійсним п 1.1. кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 15, 60, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 23, 192, 193, 533, 652 ЦК України, ст.ст. 5,8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.2003 року, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»- «Про визнання пункту 1.1 кредитного договору № 442 від 21.10.2008 року недійсним та зобов'язання вчинити певні дії»- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Абухін Р.Д.