"21" лютого 2012 р. справа № 2-447/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Суховарова А.В. Чередниченко В.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області на постанову Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2010 року у справі № 2-447/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
26 серпня 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області (далі -відповідач) та просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.09.2010 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Новгородківського районного суду Кіровоградської області 16 вересня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії відповідача протиправними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.08.2010 року.
Не погодившись з постановою суду Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі -Закон №2195-ІV) та має статус "дитини війни", що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 вересня 2006 року.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за адміністративним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату пенсії подано до суду з порушенням строків, які визначено ст.99 КАС України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав права звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішення Конституційним судом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 25.02.2010 року за пропуском строку, а постанову суду першої інстанції в цій частині скасувати.
Статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом першої інстанції безпідставно стягнуто витрати за інформаційно-технічне забезпечення та витрати на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення взагалі не були понесені та крім того ці витрати не передбачені Кодексом адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ст.90 КАС України, в якій зазначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що послуги адвокатом надавались саме по цій справі, згідно якого договору про надання юридичних послуг адвокатом, була сплачена сума зазначена у квитанції від 19.08.2010 року (а.с. 10).
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції припустився помилки у застосуванні норм процесуального права, а саме ст. ст. 87, 90 КАС України, щодо покладення витрат позивача за юридичні послуги на відповідача, а тому апеляційна скарга підлігає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення -скасуванню.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, п.4 ст. 202, ст. 205, ст. 206 КАС України суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2010 року скасувати
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"за період з 26.02.2010 року по 30.08.2010 року.
Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"за період з 26.02.2010 року по 30.08.2010 року з урахуванням раніше проведених виплат до пенсії "Дітям війни" за відповідний період.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: В.Є. Чередниченко