Справа № 0513/2482/2012
Справа № 2/0513/724/2012
27 липня 2012 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі
головуючого -судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Трифонової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою отриманою на виробництві,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою отриманою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 12 жовтня 1981 року був прийнятий гірним мастером підземним на ВП «Шахта «Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля».
21 червня 1993 року при виконанні своїх трудових обов'язків він отримав травму. В той же день його було направлено до Димитровської центральної міської лікарні в травмотологічне відділення, де йому був встановлений діагноз: струс головного мозку. Ухиблена рана голови. Травматичний шок 1-2 ступеня.
По факту травми адміністрацією шахти були складено акт розслідування нещасного випадку по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві.
На лікуванні він знаходився з 21 червеня 1993 року по 01 липня 1993 року, що підтверджується епікризом історії хвороби.
23 грудня 1993 року Красноармійська травматологічна МСЕК встановила йому 25 % втрати працездатності. У зв'язку з цим до Димитровського відділу ФССНВВ були здані документи про призначення та виплати йому одноразову допомогу та щомісячного регресу, а моральна шкода не назначалась та не виплачувалася незважаючи на те, що він отримав моральні страждання з моменту травми до часу направлення позову до суду.
18.12.07 року Красноармійська травматологічна МСЕК встановила позивачу 60 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності без строку переогляду.
Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 60 000 (шістдесят тисяч) грн.
До судового засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягав на задоволені позовних вимог.
Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 жовтня 1981 року ОСОБА_1 був прийнятий гірним майстром підземним на ВП «Шахта «Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля». (а. с. 7-8).
21 червня 1993 року при виконанні своїх трудових обов'язків він отримав травму. В той же день його було направлено до Димитровської центральної міської лікарні в травмотологічне відділення, де йому був встановлений діагноз: струс головного мозку. Ухиблена рана голови. Травматичний шок 1-2 ступеня.
По факту травми адміністрацією шахти були складено акт розслідування нещасного випадку по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві. (а. с. 9-10).
На лікуванні він знаходився з 21 червеня 1993 року по 01 липня 1993 року, що підтверджується епікризом історії хвороби. (а. с. 6).
23 грудня 1993 року Красноармійська травматологічна МСЕК встановила йому 25 % втрати працездатності. У зв'язку з цим до Димитровського відділу ФССНВВ були здані документи про призначення та виплати йому одноразову допомогу та щомісячного регресу, а моральна шкода не назначалась та не виплачувалася незважаючи на те, що він отримав моральні страждання з моменту травми до часу направлення позову до суду.
18.12.07 року Красноармійська травматологічна МСЕК встановила позивачу 60 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності без строку переогляду. (а. с. 5).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ' язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що в зв'язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності в зв'язку з травмою пов'язоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.
Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці", «Правил безпеки у вугільних шахтах", що стало причиною нещасного випадку.
Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 60%.
Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 19 000 (дев'ятнадцять тисяч грн.) 00 коп.
Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору -в розмірі 214 грн. 60 коп.
На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_1 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: І.Г. Перекупка